Присвоєння військовим частинам і з’єднанням ЗСУ назв і символів, пов’язаних із українською історією, сприятиме патріотичним настроям та піднесенню духу вояків.
Серед доповідачів — знані й авторитетні особистості. Болючими були спогади Івана Драча, який згадав про кам’яний хрест, що стояв на могилі козацького гетьмана Костя Гордієнка. Посічений хрест «розповів», що протягом декількох десятиліть учні били в нього з «мелкашок» — викладачі влаштували тут тир. Оце таким було національне виховання нашого покоління!..
Сумно й тривожно, що зараз у нас ведеться війна не тільки з агресором, а й усередині держави. З іншого боку — нарешті є певні змiни й надія на втілення ідей, які, зокрема, вже давно пропагує Спілка офіцерів України.
Як розповів її голова, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, нещодавно Спілка вкотре направила лист щодо перейменувань частин до керівників Міноборони. Бо про яке патріотичне виховання можна говорити, коли при вході в Ліцей ім. Богуна на вулиці бовваніє пам’ятник Олександру Суворову!? (Мабуть, забуто, як він нищив польський національний рух і українців, котрі брали в ньому участь).
Як зазначив Микола Жулинський, директор Інституту літератури: «У сьогоднішньому світі влада повинна усвідомити: якщо не побудуєш національної держави, у тебе немає жодних шансів залишитися зі своїм цивілізаційним обличчям серед світових держав. Той чи інший історичний герой має стати для українця символом боротьби за незалежність України, і ці символи повинні бути присутніми в назвах військових підрозділів».
Перейменування мілітарних частин спрямоване у майбутнє: на формування свiтогляду захисника нашої Вітчизни. І хоча паростки такої роботи вже є (корабель «Гетьман Сагайдачний», перейменовано декілька військових учбових закладів), цього недостатньо!
«Хто нам заважає й у чому причина, що ми так повільно українізуємо свої Збройнi сили (та й суспільство в цілому)? — риторично запитує генерал-полковник Анатолій Лопата. — Я впевнений: рiч у тiм, що керівництво нашої держави ще не стало українським!..» На жаль, ми ще далекі від державної підтримки у цьому питанні, й наше українство постане тоді, коли при владі будуть люди, які відображають ідею козацтва, вважає начальник Генштабу у 1993—1996 роках генерал Лопата.
Перейменовувати військові підрозділи треба було ще на початку 1990-х років, проте цьому завадили тогочасна невизначеність пріоритетів, як зовнішньої, так і внутрішньої політики. І, як наслідок, — майже всі частини, крім новостворених, починають вiдлiк своєї історії від радянської епохи, та частин, утворених у РФ.
«На жаль, в історії військових частин лише значаться «подвиги» з придушення селянських повстань, боротьба з «петлюрівцями», «бандерівцями» та УПА, — наголосив гетьман «Об’єднаного козацтва України» Валентин Соколовський. — В якій країні світу, в якій армії таке можливе? На Донбасі полягли тисячі хлопців — героїв, і жоден iз них не увічнений у назві жодної військової частини! Реабілітовані герої УПА, але немає частини, якi б назвали їхнiми іменами. Фактично, жодна наша історична постать, починаючи вiд Святослава Завойовника, святого Володимира Великого та інших славних гетьманів і отаманів, не має свого відображення у назвах частин і з’єднаннях ЗСУ».
Здавалося б, сильну армію роблять великі кошти й потужна зброя. Але це не зовсім так. Згадаймо хоча б Крим, який було здано російським загарбникам без жодного пострілу. Досі замовчується, що серед 18 тисяч особового складу ЗСУ на Кримському півострові понад 15 тисяч практично відразу перебігли на бік окупантів... Чому «бліцкриг» став можливим на півострові? Головною причиною цього була відсутність бойового духу в нашій армії!
Повернення історичних назв нашим мілітарним підрозділам — це й нагадування про почесний обов’язок бути гідними цих високих звань, і доблесть боронити незалежність України. Це військова складова військово-патріотичного виховання та мобілізуючий чинник українських вояків.
Порушена проблематика цілком відповідає чинному законодавству про декомунізацію. Наприклад, у законі про засудження тоталітарних режимів та заборону комунiстичної символіки прямо йдеться про радянські органи держбезпеки та підпорядковані їм бойові, охоронні та спеціальні частини. Втілення закону означатиме, що Україна нарешті безповоротно пориває з радянським тоталітарним минулим, як у секторі оборони, так і державної безпеки.
Поки у нас розмірковують, Росія тим часом спустила на воду військовий корабель під назвою...«Ярослав Мудрий». Це теж елемент гібридної війни, спрямований на те, щоб привласнити собі й наше славне минуле, і наші історичні постаті. Чи маємо ми право дозволяти агресору красти нашу історію?
Пан Соколовський наголосив, що треба не просто відправити листа Президенту, а напрацювати правовий механізм i модель та взаємодію з відповідними органами влади. Інакше втілити задумане буде неможливо. Саме Президент, за поданням міністра оборони, присвоює почесні найменування військовим частинам. Тож і напрацьовано такий проект звернення до глави держави.
Своїми роздумами поділився й полковник Микола Поровський, начальник відділу інформації й пропаганди Генштабу ЗСУ: «Тема є надзвичайно актуальною. Нещодавно відбулася всеармійська нарада на тему «Протидія інформаційно-психологічному впливу спецоперацій російської пропаганди на особовий склад ЗСУ». Було визнано, що найдієвіший спосiб становлення ідейної переконаності та готовності до збройного захисту України — це необхідність формування імунітету вiйськовикiв до сприйняття ворожої пропаганди, національно-патріотичного державницького світогляду в особового складу та моральної переваги над противником. Уся інформаційно-пропагандистська робота в ЗСУ має будуватися на основі героїчної боротьби українських військових формувань доби визвольних змагань за незалежність, проти московського поневолення.
Зараз у кожному підрозділі відбувається суспільно-політичне інформування: щоденно зачитується 20-хвилинний бюлетень, щотижня проводяться тематичні бесіди — це все елементи патріотичної воєнно-ідеологічної підготовки бійців. Зміни в цьому напрямку відбулися очевиднi, адже в тематику внесено все те, що вимагає теперішній час й умови гібридної війни».
Не стримував своїх переживань і Павло Мовчан: «Ми з Миколою Жулинським були на кількох зустрічах iз Президентом i ставили йому запитання щодо змін армійських звань на традиційно українські: хорунжий, осавул, курінний, сотник і т.д. Він пообіцяв, що ці зміни відбудуться, але де вони...? Я «пробиваю» проект «Героїчне минуле України» — цикл документальних фільмів — від Святослава до Небесної сотні. На колегії Держтелерадіо запитую: «Коли нарешті наша держава виділить хоч копійку на зйомки?» Адже, поки що, роботу здійснюємо лише завдяки спонсорським вливанням. Зате у РФ уже «злямзили» нашу назву («От Святослава до Путина») й наповну знімають цей цикл фільмів, які держава фінансує, виділяючи колосальні кошти».
Як розповіли представники Спілки офіцерів, за 25 років вони відіслали сотні звернень щодо перейменувань у різноманітні інстанції — іноді отримували відписки, а частіше «чули» мовчання. Виникає логічне запитання: «Чому зараз не змінюються назви, нумерологія військових частин?» Та тому, що влада досі не визначилася: наслідувачами якої держави є Україна — УРСР чи УНР!..
«Нагадаю, що якби на третьому з’їзді Спілки офіцерів України 25 офіцерів, які приїхали iз Севастополя, не змусили тодішнього Президента Леоніда Кравчука відродити Вiйськово-Морський флот України, то його й сьогодні не було б, — роздратовано пригадує капітан І рангу Євген Лупаков. — Військово-Морські сили ми починали відроджувати з нуля, тож одразу назви давали українські. Перші роки нам було легко працювати, бо був патріотизм, нова нумерологія та назви. Потім нам поставили московських ставлеників, i ця справа iгнорувалась, починалися зради», — завершив перший заступник голови Спілки офіцерів Лупаков.
Надважливим є питання духу вояка. А зараз Московська церква, церква окупантів — в усіх військових формуваннях України! Московські попи благословляють московських вояків воювати з нами, і московські ж попи відспівують убитих московськими окупантами українських героїв! У ліцеї ім. Богуна та Центральному шпиталі м.Києва — також Московська церква.
Завiдувач вiдділу гуманітарної безпеки Націнституту стратегічних досліджень Сергій Здіорук підкреслив: церква не «приватна справа». «У наших умовах, де превалюючою є православна традиція, — це справа державної ваги, безпеки й захисту національних інтересів! А чия церква в Почаєві та Київській Лаврі?.. Ще в 1992—1993 роках неодноразово проводились конференції iз запровадження інституту українського капеланства й запровадження в армії офіційних посад саме українських капеланів. Адже московський патріархат проповідує «русскiй мiр», російські цінності, меншовартість і зневажання українства та української мови. Ми робили спеціальні дослідження, і там, де є Московський патріархат, — там за двомовність голосує понад 60% людей...», — додав засновник-директор Інституту миру та конфліктів.
«Візьміть засоби «пропаганди»: наше національне радіо не те що на Донбасі не почуєш, його не «зловиш» навіть ні поблизу Білої Церкви, ні біля Прилук. Оце і є «робота» наших ворогів і недругів», — резюмував пан Здіорук.
Насамкінець було затверджено звернення учасників «круглого столу» до Президента України щодо якнайшвидшого втілення реалiзацiї вимог про надання назв військовим частинам та з’єднанням ЗСУ, притаманних українським мілітарним звичаям, військово-історичним традиціям, які століттями сповідує нація.
Смерть, яка могла стати його смертю, Володимир Муляр тепер бачить часто — запис відеосюжету горезвісного російського каналу «Анна ньюс» він скачав собі у смартфон як пам’ять про пекло, пережите на трасі Бахмутка. В другій половині жовтня 2014 року саме тут була найгарячіша точка АТО — легендарний 32-й блокпост, крайній форпост українських Збройних сил, що на два тижні опинився в оточенні терористів. >>
Тим, хто в непростих умовах став до зброї рік тому, потрібна заміна. Саме з цією метою військові комісаріати виконують нові завдання з комплектування Збройних сил України та інших військових формувань. Цими днями завершується перший етап четвертої черги часткової мобілізації. >>
Олексій Дурмасенко, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, став відомим за тиждень до своєї смерті, коли дав інтерв’ю «Радіо «Свобода» під час приїзду до рідного Києва в короткострокову відпустку. Перед тим 25-річний солдат із позивним «Динамо» пройшов бойове хрещення як «кіборг»: упродовж 12 діб захищав Донецький аеропорт, цей «український Сталінград Донбасу». >>
Не на схід, а на захід відбув позавчора з Києва ешелон із першою командою мобілізованих у рамках першої в цьому році черги мобілізації. «Будуть і наступні відправки, але кожна — спочатку в навчальні центри, а не в АТО. Усі мобілізовані проходитимуть через навчання. Від 30 до 45 діб триватиме бойове злагодження», — пояснює Віталій Чекаленко, комісар Дарницького районного військового комісаріату. >>
Його позивний — Кола. Донедавна він полюбляв цей напій. Тепер не п’є — не може. Бо в Маріуполі в блокаді, коли вже не було води, довелося не раз на колі «мівіну» запарювати... >>
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком її громадян.
Згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», на військовий облік повинні ставати військовозобов’язані громадяни віком від 18 до 60 років, які прибули на нове місце проживання з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону. >>
