Пером по «хворобах» планети

У понеділок у приміщенні Колумбійського університету в Нью-Йорку відбулася церемонія оголошення лауреатів та фіналістів однієї з найпрестижніших нагород у галузі журналістики та літератури — Пулітцерівської премії. Цьогорічна церемонія була особливою: премію присуджували в сотий раз iз моменту її заснування та першого вручення у травні 1917 року. Нагороди вручали в 21 номінації, а переможці у двадцяти з них отримали грошову винагороду в розмірі 10 тисяч доларів. Переможець в останній і найпрестижнішій категорії — за служіння суспільству — золоту медаль.

«Золото» Пулітцера цьогоріч отримала команда журналістів агенції «Ассошіейтед прес» за розслідування про важку працю невільників у Південно-Східній Азії, які займаються виловом і постачанням риби та морепродуктів на столи американських споживачів. У категорії «Видатне розслідування» переможцями визнали журналістів газети Tampa Bay Times Леонора Лапетер Антона та Ентоні Ком’єра, а також Майкла Брага з газети Sarasota Herald-Tribune. Результатом їхнього розслідування тривалістю в рік стала стаття «Безумні. Невидимі. В небезпеці» про те, як скорочення бюджетних витрат перетворило психіатричні лікарні одного з найбагатших штатів США — Флориди — в розсадники насилля.

Премію «За майстерність» отримали журналісти Т. Крістіан Міллер iз видавничого об’єднання ProPublica, який займається журналістськими розслідуваннями, та Кен Армстронг iз журналістської організації The Marshall Project. Їхній матеріал «Неймовірна історія зґвалтування» розкриває подробиці полювання на серійного ґвалтівника. Премію в категорії «Краща подача новини» отримали журналісти «Лос Анджелес Таймс» за репортажі про подружню пару з міста Сан Бернардіно, яка під впливом пропаганди «Ісламської держави» вбила 14 осіб.

Премію «За краще розкриття національної теми» отримали журналісти газети «Вашингтон Пост» за серію матеріалів про вбивства громадян поліцейськими США. «За кращий міжнародний репортаж» винагородили Аліссу Рубін iз газети «Нью-Йорк Таймс» за матеріал про насилля й утиски жінок в Афганістані. Премію «За кращу новиннєву фотографію» розділили фотографи агенції «Рейтер» та газети «Нью-Йорк Таймс» Мауріціо Ліма, Сергій Пономарьов, Тайлер Хікс та Даніель Еттер за висвітлення кризи з біженцями в Європі.

Кращим художнім твором визнали дебютний роман «Той, що співчуває» (The Sympathizer) письменника в’єтнамського походження В’єта Тана Нгуєна. Цей же роман також названий книжкою року за версією авторитетних американських видань «Нью-Йорк Таймс Бук Рев’ю», «Уолл-Стріт Джорнел», «Вашингтон Пост» i багатьох інших. Це історія чоловіка, всередині якого на тлі війни у В’єтнамі борються почуття відданості комуністичній партії й вірності товаришам по армії. Кращою книжкою з історії США стала «Стежини Кастера: життя на межі нової Америки». У ній розкривається особистість американського кавалериста XIX століття Джорджа Армстронга Кастера, який прославився своєю сміливістю та байдужістю до людських смертей. Книга пропонує відмітний від усталеного погляд на людину, яка стояла біля витоків нової епохи, але так і не спромоглася адаптуватися до неї.

Приз за кращу біографічну книжку дістався журналісту тижневика «Нью-Йоркер» Вільяму Фіннегану, відомому своїми матеріалами про расизм у міжнародній політиці. Але цього разу Пулетцерівську він отримав за книжку «Дикі дні: життя сервера» цілком іншої тематики — суміш інтелектуальної біографії з соціальною оповіддю. Це відповідник так званого «дорожного кіно» в літературі.

Кращим твором нехудожньої літератури стала документальна книга «Чорні прапори. Сходження ІДІЛ» про зародки войовничого ісламізму, його становлення вже як «Ісламська держава» та поширення на Близькому Сході завдяки... випадковій допомозі двох американських президентів.