На хотіння є терпіння

Окупація території завжди передбачає й певну відповідальність загарбників перед «ощасливленим» населенням. І якщо вже так відбулося, що російський чобіт ступив у Крим і на схід України (а віриться, — не назавжди), то нехай тепер зайди спробують «подбати» про підконтрольні їм території й тих, хто там залишився.

Як розповіли знайомі пенсіонери, що через обставини залишилися в окупованому Донецьку, Україна на території «ДНР» припинила виплати пенсій фактично одразу. Близько півроку люди існували на заощадження, а згодом нарешті «прокинулися» маріонеткові режими й почали виплачувати чи-то пенсію, чи-то допомогу. Розрахунки були простими: ту суму, яку пенсіонер «за України» отримував, — множили на два й видавали вже в російських рублях. Також майже щомісяця видавали «пудовий» пакет із харчами. Приблизно така сама ситуація в новоствореній «ЛНР». Але чи надовго вистачить «потужностей» i чи не «здуються» ці всі допомоги, адже уже почалися збої через не найкращі фінансові часи в фейкових республіках (читай — Росії)?

Хто з окупованих пенсіонерів зумів оформити пенсію на «материковій» Україні, той, по суті, зірвав «джек-пот», бо отримує грошове забезпечення «і у ваших, і у наших». Але це вже питання до відповідних органів.

Нагадаємо, що у вересні 2014 року було створено Державне агентство з питань відновлення Донбасу, а в червні 2015 року його головою уряд  призначив Вадима Черниша. І, нарешті, днями, після створення нового уряду, штат агентства розширили, «переназвавши» Міністерством iз питань окупованих територій і ВПО (внутрішньо переміщених осіб) на чолі вже з міністром Чернишем. Над усім цим «новоутворенням» поставили Володимира Кістіона — віце-прем’єра з питань окупованих територій і ВПО (у попередніх урядах такої посади не було).

Пану Чернишу не позаздриш, адже влада поставила йому надважке завдання, по суті, — «задобрити» за рахунок бюджету України людей, які свого часу масово йшли голосувати за «Новоросію». Складається враження, що новий міністр трохи розгублений. «Це майже неможливо! Для того, щоб виплачувати пенсії навіть за чинним українському законом, треба це робити за місцем проживання. «Там» ми повинні мати дві надважливі установи: Пенсійний фонд і Ощадбанк. Якщо ми не маємо «там» таких установ, ми це не можемо зробити. Безумовно, ніхто не заперечує права людей отримувати ці пенсії. Але дисонанс у тому, що всі громадяни України мають право на отримання пенсії, я просто цитую закон. А ось чи є механізми реалізувати це на непідконтрольних нам територіях?» — ставить риторичне запитання пан міністр.

Так от, таких механізмів немає. В комплексі заходів із виконання Мінських угод записано: «Ціллю є пошук модальностей, як це зробити». Але ж зрозуміло, що модальності до того моменту, як ми отримаємо контроль над українськими територіями, знайти майже нереально...

«Я розумію, що не всі люди можуть сюди приїхати для переоформлення грошових виплат. Але звідки ми знаємо, що та людина, яка «там» мешкає, — дійсно пенсіонер і громадянин України? Ми ж узагалі не маємо про це даних! Модальності ми шукаємо, але поки що, на жаль, не знаходимо... Відсутність контролю й механізму не дозволяє здійснювати виплати з нашого боку. Але це об’єктивні причини», — резюмує очільник міністерства з питань окупованих територій і ВПО.

Трохи дивує, що питання Криму взагалі відійшло на другий план, i складається враження, що наші керманичі взагалі махнули на нього рукою...

Тож, очевидно, найближчим часом питання виплати пенсій на непідконтрольних Україні територіях залишиться відкритим. А можливо, слід по-іншому й радикальніше вирішувати його: прогнати ворога зі своєї землі, й тоді все стане на свої місця?