Хотин ще повоює

      У радянські часи в Хотинській фортеці знімали практично всі історичні фільми. Незабаром вона знову стане знімальним майданчиком. Саме тут культовий польський режисер Єжи Гофман планує зняти фільм про Хотинську війну 1621 року, коли султанські війська зазнали нищівної поразки від Речі Посполитої «руками» козаків під проводом гетьмана Сагайдачного. За словами співробітника заповідника «Хотинська фортеця» Геннадія Траськовського, нещодавно до Хотина приїздила делегація представників Гофмана, які відібрали кілька місць для проведення зйомок. Ось тільки коли вони мають початися, достеменно у заповіднику не знають.

      Сьогодні у тисячолітньому замку кипить робота — триває реконструкція. Над унікальною спорудою працюють 30 фахівців, на роботи виділено мільйон гривень. Уже поновлено дорогу до фортеці, вмонтовано в неї нове каміння (побачити хід реконструкції столичні журналісти змогли завдяки Чернівецькій обласній держадміністрації). Тепер перекривають дахи веж, змащують їх спеціальним розчином. Фахівці, які відновлюють стіни древньої фортеці вже три місяці, обіцяють закінчити роботу до зими.

      Хотинська фортеця — унікальна споруда, де нашарування століть, різних культур та релігій перетворилося у дивний «мікс». Тут хазяйнували українці, молдавани, турки, поляки. Сірі мури Хотинської фортеці не раз були ареною кривавих битв. Сама ж історія Хотинської фортеці складна й цікава. Офіційно часом виникнення Хотинського замку вважають кінець Х — початок XI століть, коли ця земля належала Київському князівству. Залишки невеликої дерев'яної фортеці, знайдені під час розкопок, дозволили встановити, що вона розташовувалася на скелі, на високому правому березі Дністра на висоті 20 метрів між каньйоном ріки і руслом струмка, що протікав на заході й півночі великого мису. Лише у XIII столітті, коли Хотин увійшов до складу Галицько-Волинського князівства, за наказом князя Данила Галицького у Хотині починають розбудову кам'яної фортеці. У XIV столітті під керівництвом молдавського князя Штефана III Великого цитадель була суттєво перебудована: зведено стіни заввишки 40 метрів і шириною 5 метрів та три міцні вежі фортеці. Двір, поділений на дві частини (Княжий двір і двір воїнів), був піднятий на 8—10 метрів над землею, збудовано два великі палаци з підвалами, а зовнішні сіро-білі стіни та вежі прикрасили чудовим геометричним орнаментом із червоних цегляних смуг у вигляді трикутників, прямокутників і пірамід. Саме в той час замок набув свого унікального вигляду.

      З XVI століття господарі фортеці змінюються: поляки, турки, росіяни. На початку XVIII століття Хотин знову перебував під турецьким пануванням, у 1715 році, за рішенням Османської імперії, тут за проектом французьких інженерів починають будівництво «Нової фортеці» з новими укріпленнями. Були збудовані палац паші, комендантський двір, казарми, мечеть з мінаретом, підсобні служби (склади, майстерні, конюшні, пекарня, лазня). Мінарет був знищений у 1941 році радянськими військами: 45-метрову будівлю, з якої було видно Кам'янець-Подільський, підірвали відступаючи, аби німецькі війська не бачили переправи радянських військ.

      «Фундаменту як такого ця споруда не має, — розповідає Геннадій Траськовський, — фортеця стоїть на скелі, на своєрідному природному фундаменті. Хотинську фортецю за всю історію існування ніхто ніколи не брав штурмом — це був сильний живий організм, у якому все організували до дрібниць». Усередині фортеці був колодязь, кузня, де робили зброю. Під мурами фортеці проходив глибокий рів із водою — тому її можна було взяти лише довготривалою облогою. До речі, у фортеці могли розміститися 20 тисяч вояків.