Тваринний страх втратити насиджені керівні крісла після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка підштовхує можновладців до «війни» навіть із його тінню. Судіть самі. На минулу суботу була запланована зустріч лідера коаліції «Сила народу» з полтавцями. Лише необхідність додаткового медичного обстеження в австрійській клініці завадила приїзду лідера «Нашої України» на Полтавщину. Однак зустрічей членів команди В. Ю. — народних депутатів-«нашоукраїнців» — з мешканцями обласного центру, як і «супутніх» виступів відомих українських митців, ніхто не відміняв. Власне, до визначеної заздалегідь «години ікс» ніхто достеменно й не знав, чи приїде народний кандидат особисто. Тож усі готувалися до відвідин Полтави саме Ющенком.
Найретельніше — місцева влада. На офіційне повідомлення народного депутата України Миколи Кульчинського про намір влаштувати згадану зустріч на Співочому полі перший заступник міського голови Михайло Юхименко відповів категоричною письмовою відмовою. Мовляв, дуже вже «зносився» за минулі роки наш найбільший концертний майданчик просто неба, саме в ці холодні осінні дощові дні треба його ремонтувати... Хоча якихось три тижні тому те ж таки Співоче поле буквально вигиналося від агіток за «єдиного» кандидата від влади Віктора Януковича, «підтанцьовкою» якого стали заангажовані «Таврійськими іграми» винятково російськомовні «попсовики». А, згідно з законом, господарі будь-яких споруд, надавши свої апартаменти для агітації за одного з кандидатів на пост Президента, не мають права відмовити в їх наданні на тих же умовах повпредам іншого.
Але «тихого» порушення закону полтавським «паханам» замало. Тож задля того, щоб перешкодити Віктору Ющенку зустрітися з мешканцями міста, вони вирішують Співоче поле, яке вміщує близько 5 тисяч глядачів, просто... зруйнувати! До його розпорядників приїздять посадовці міськвиконкому і вимагають негайно розкурочити, позривати дерев'яні лавки. Навіщо? «Бо приїде Ющенко...»
«Та побійтеся Бога, ми ж тільки два місяці тому все те лагодили», — волають працівники обслуги тамтешнього парку «Перемога», яких «сватають» на роль новітніх вандалів. «Незговірливим» одразу нагадують: відмова виконувати «височайший» наказ стане фактичним підписанням вироку самому собі на звільнення з роботи. Кажуть, їхній безпосередній керівник, аби убезпечитися від майбутніх суто матеріальних претензій за ввірене йому майно, навіть розпорядився зафіксувати це санкціоноване владою хуліганство на відеоплівку.
Ламати, трощити дерев'яні бруси лавок, «викорчовувати» стовпчики для них почали у четвер. Побачивши цей геростратівський шабаш сваволі й беззаконня на Співочому полі, організатори зустрічі з Ющенком вирішують перенести її на майдан біля стадіону «Ворскла», оскільки саме це місце кілька років тому мерія офіційно відвела для всіх політизованих «тусовок» просто неба. Але й тут, виявляється, прихильникам народного кандидата у президенти збиратися «ніззя»! Невже й біля стадіону в поспіху довбатимуть асфальт і спилюватимуть дерева? Ні, там нагодилося інше «стихійне лихо» — на стадіоні в цей час гратимуть дублери «Ворскли» і київського «Динамо». То чи знайдеться в Полтаві взагалі місце для зустрічі з найбільш «неугодним» владі претендентом на президентське крісло? Перший заступник мера у двох офіційних відповідях згаданому нардепу навіть перерахував їх. Вибирайте: хочете — картодром у приміському селі (!), хочете — зали на кількасот місць переважно у віддалених мікрорайонах...
У відповідь на такі цинічні знущання над собою і здоровим глуздом «нашоукраїнці» у п'ятницю надвечір підігнали до майдану біля стадіону дві «фури» з обладнанням сцени: почали розвантажувати та монтувати його. Але в ролі живих «шлагбаумів» виступили ті ж таки посадовці міськвиконкому на чолі з п. Юхименком та керівники місцевої міліції. Врешті-решт після виснажливих багатогодинних переговорів із ними представники обласного виборчого штабу Віктора Ющенка забрали те обладнання з підступів до стадіону й уже глупої ночі перевезли на добряче пошарпане «ремонтниками» Співоче поле. Та одночасно з монтажем сцени фахівцями-активістами «Нашої України» тепер довелося звільняти його від куп пронизаного величезними гвіздками дерев'яного паліччя, що залишилося від багатьох лавок, іншого мотлоху, яким могли поранитися чи травмуватися глядачі. На щастя, працюючи спроквола, з-під владного батога, підневільні вандали просто не встигли зруйнувати всіх лавок. Хоча й «викосили» більше половини партеру, чималі «галявини» в інших місцях.
Додайте до цього й наглухо зачинену простору капітальну споруду з «гримерками» для артистів, що слугує «задником» Співочого поля, і зумисне відімкнене електроживлення, погашені ліхтарі, а значить, величезний ризик провокації суто кримінального штибу в цілковитій темряві за межами концертного майданчика. На щастя, міліціонерам не вдалося затримати й заарештувати «нашоукраїнський» автомобіль з автономним електрогенератором (кажуть, за ним вони таки «полювали») — саме від нього працювало потужне освітлення й озвучення сцени. Водночас сотні, тисячi полтавців ладні були крізь землю провалитися від сорому, дивлячись, як всесвітньо відомий співак Дмитро Гнатюк перед виходом на сцену того прохолодного осіннього вечора змушений був гріти руки в кишенях пальто. З милості полтавської влади, яка 17 років тому запопадливо запрошувала корифея української пісні на відкриття того ж таки Співочого поля, а тепер зачиняє перед ним усі двері, бо співає, бачте, не за Януковича...
Однак сподівання можновладців на те, що згадані рукотворні «шлагбауми» перешкодять полтавцям зустрітися з «ющенківцями»-політиками і артистами луснули, мов мильна булька. Співоче поле й прилеглий до нього схил були переповненi. І народних депутатів Юря Костенка, Валерія Асадчева, Миколу Кульчинського, відомого місцевого опозиціонера Олександра Кулика і зіркових митців — Дмитра Гнатюка, Анатолія Паламаренка, Тараса Петриненка, Тетяну Горобець, легендарний гурт «ВВ» — тисячі мешканців міста приймали, як кажуть, «на ура», раз по раз потужно скандуючи: «Ю-щен-ко!».
І водночас ганьбили місцеву владу за створені собі й гостям незручності. При цьому полтавці навчилися розрізняти «шісток», виконавців і справжніх замовників, ляльководів подібних брудних дійств. Адже «кишенькові» ЗМІ щодня нагадують їм про те, що у Полтаві все робиться тільки «за ініціативою» народного депутата України, довіреної особи кандидата на пост Президента Віктора Януковича Анатолія Кукоби. Формально не будучи мером (закон не дозволяє), він фактично тримає місто на правах «хазяїна».
До речі, створене для оспівування його незліченних «подвигів» міське телебачення вже встигло показати згадані нічні дискусії біля стадіону керівництва міськвиконкому та міліції за «нашоукраїнцями», називаючи останніх «екстремістами» і «нашистами». Хоча тих, хто провокував конфлікти, влаштовував полювання на «неугодних» політиків, «підказував» народу, з ким йому зустрічатися, зрештою, нищив, руйнував осередки культури, в усі часи називали фашистами. Без лапок.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
