Понад місяць тому трапилася подія, яка викликала подив: на спільному брифінгу разом з Юлією Тимошенко виступив і Валентин Наливайченко. Ця подія буквально паралельно викликала в ефірі дві версії: по-перше, дочасним виборам бути, по-друге, у «газової принцеси» — довічної претендентки на роль прем’єра/канцлера — з’явився новий принц... Не викликає подиву наполегливість «вічної революціонерки»: її ідея-фікс одноосібно порулити Україною давно відома і на цьому шляху жертви не рахуються... Дивує пан Наливайченко, і не тільки як політик, а й як колишній керівник Служби безпеки України, що мав би розбиратися в людях. Для чиновника такого рангу видається дивним забути сумний досвід Президента Ющенка або проект «приватизації» України Ледi Ю на двох за ширмою «ширки» з бандитською Партією регіонів.
Найкращим оцінювачем політичних фігур України виявився Путін, який відмовився спілкуватися з «націоналістом» Ющенком, але порозумівся з Тимошенко, яка перед камерами всього світу догідливо хихотіла путінським дискримінаційним жартам на адресу Президента Ющенка, тобто на адресу України, яка за Ющенка почала кренитися в бік держави з національним обличчям. Мабуть, тоді й розпочалася нова фаза гібридної війни з остраху «как би чєго нє вишло». Інші президенти — і до Ющенка, і після — Путіна влаштовували, бо ментально були (і є) малоросами або зовсім не «росами». У цій колоді «вічна революціонерка», як індикатор, визначає реальне обличчя політиків, які потрапляють у сферу впливу її чар. На жаль, ще не знайшовся той Вій (за Гоголем), хто б публічно й однозначно показав її підступну роль в історії незалежної України. Можна вибачити молодим політикам, закоханим у харизму цієї жінки з косою і шустерівською професіональною розкруткою, але коли людям підставляє граблі маститий політик і досвідчений чиновник, то хочеться вигукнути: «Українці, будьте пильними! Не наступайте на граблі, бо одного разу вони завдадуть смертельного удару...»
Анатолій ЛЮДВИНСЬКИЙ
Полтава