Все почалося з Метрінко

05.04.2016
Все почалося з Метрінко

Монік Роллінз у Києві показуватиме свої картини.

Прізвище американської художниці Монік Роллінз, що проживає в італійській Тоскані, загалу в Україні майже невідоме. Втім уже 12 квітня в Києві, у Національному музеї Тараса Шевченка, відкриється виставка її робіт «Урбаністичні джунглі» (Monique Rollins: Urban Jungle).
Із Україною у мисткині своя, дуже довга та надзвичайно цікава історія, і вибір Шевченківського музею місцем проведення виставки був зовсім не випадковим.

Ямайка, Америка, сльози...

Моє знайомство з родиною Роллінз почалося на іншому кінці світу — на Ямайці. У програмі зйомок нашої телевізійної передачі на цьому карибському острові значилося відвідування «грейтхаузу» — так тут називають садиби колишніх плантаторів (острів має дуже довгу та трагічну історію рабовласництва).

Коли ми прибули до «Роуз Холл» (саме так називається ця велична садиба) і прослухали екскурсію, то дуже здивувались, між іншим, тому, які високі гості відвідували це місце: іспанський король Хуан Карлос з королевою Софією, британський принц Чарльз с Камілою, президентське сімейство Бушів...

Усі вони, як з’ясувалось, — приятелі нинішньої власниці «Роуз Холл» Мішель Роллінз, яка разом із чоловіком Джоном придбала цей маєток уже більш як півстоліття тому, у 1965 році. Як розповів наш гід, Джон Роллінз, що був сенатором від штату Делавер («володар заводів, газет, пароходів»), кілька років тому помер, і сьогодні усіма справами тут розпоряджається його вдова Мішель Роллінз.

«Ого!», — подумала я. — «Непогано розпоряджається: зробила з власної садиби музей, і не просто музей, а інтерактивний, справжнісінький «дім з привидами», який є одним з найбільш відвідуваних об’єктів на Ямайці».

Не встигла я так подумати, як гід, що відійшов на хвилинку поговорити з кимось по мобільному, підходить до мене, подає телефон і каже: «З вами хоче поговорити пані Мішель Роллінз. Вибачте, зв’язок не дуже добрий — вона дзвонить з Америки». Мішель Роллінз?! Поговорити зі мною?! Беру слухавку і чую англійською: «Добрий вечір, пані Ольго! Ви дійсно приїхали з України?» — «Так!» — відповідаю.

І чую, як моя співбесідниця починає плакати...

«Міс Америка» українського походження представляла США на світовому конкурсі краси у 1963-му

А вже за кілька хвилин я зрозуміла, чому слово «Україна» викликало у власниці «Роуз Холл» таку реакцію: як виявилось у розмові, дівоче прізвище американки Мішель Роллінз — Метрінко. Звучить якось дуже по-українськи, чи не так? Звісно, що так, бо і її діди з бабусями з обох сторін, і тато з мамою були українцями. «Я українка на 100%!», — гордовито підкреслила Мішель.

На початку ХХ століття предки Мішель залишили відсталу та злиденну Російську імперію, щоб спробувати знайти собі достойне життя у Новому світі. В невеличкому містечку Вілкс-Барре (Пенсильванія) у родинах батьків Мішель народилось по 12 дітей у кожній, а тато з мамою познайомились і одружились уже в Нью-Йорку. Разом з іншими емігрантами з усього світу родина Метрінко розбудовувала цю могутню країну, разом з емігрантами-українцями зводила українські церкви та плекала у своїх дітях любов до всього українського: традицій, мови, пісень, одягу...

Уже коли ми повернулись додому, Мішель надіслала мені багато фотографій та документів із сімейного архіву, який вона дуже ретельно зберігає: на одній з них молодша дочка Мішель — Монік — зображена на обкладинці музичного диска зі збіркою українських пісень в традиційному українському строї; а ось і сама мама з дочкою в прекрасних аутентичних костюмах і з віночками на головах. Сидять на службі в українській церкві.

Тут же й фото церкви Святого Володимира, яку побудувала українська спільнота (у тому числі й родичі Мішель) у Пенсильванії і яка вважається найменшою церквою у США.

А ось фотографія з відкриття виставки картин відомого американського художника українського походження Якова Гніздовського (його картини прикрашали, наприклад, кабінет Джона Кеннеді в Білому домі) з приватної колекції родини Роллінз. На фото члени родини позують на тлі портрету музи художника — Марші Метрінко, сестри Мішель...

Узагалі сестри Роллінз — Монік, Марша та Мішель — були справжніми українськими красунями (втім для нас це не дивно, наші дівчата славляться своєю красою в усьому світі). Але краса Мішель та Марші була визнана офіційно: саме Мішель стала переможницею національного американського конкурсу краси у 1963 році: чарівна 18-річна «Міс Америка» українського походження представляла США на конкурсі «Міс світу» в Лондоні, де серед 40 учасниць увійшла до топ-15! А Марша у цьому ж році отримала титул «Міс Нью-Йорк». «Подвійний тріумф Метрінко!» — писали газети.

У почесному ранзі першої красуні держави, та ще й з українським корінням, Мішель була присутня на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку в Вашингтоні у 1964 році. Вирізка з щоденника української спільноти «Свобода», де серед почесних гостей згадується й «міс Америка» Мішель Роллінз, також зберігається в сімейному архіві.

Трохи Тоскани

Десь три місяці тривало наше листування з Мішель, під час якого я дізналася, здається, вже всього про цю незвичайну родину. І мені вже дуже хотілося познайомитись хоча б з кимось з її представників особисто.

Така нагода не змусила довго на себе чекати: Мішель збиралась в Італію, до своєї дочки Монік, що мешкає у Тоскані. Ми скорегували наш знімальний графік — і вирушили до Флоренції.

Нарешті! Обрати більш романтичне місце зустрічі було просто неможливо! В місцевості, де проживали представники однієї з перших європейських цивілізацій — етруски, серед мальовничих пагорбів, що надихали геніальних да Вінчі та Мікеланджело, ми й зустрілися з Мішель Роллінз та її дочкою Монік.

Як виявилось, 36-річна Монік Роллінз — дуже талановита молода художниця, роботи якої вже прикрашають кілька галерей та приватних колекцій по всьому світі. Монік вивчала історію мистецтва та робила перші уроки живопису у кращих приватних навчальних закладах Америки, в Сіракузькому університеті, де дівчина отримала ступінь бакалавра, та в Інституті Пратта, де вона готувала магістерську працю за темою «Венеціанське відродження». Монік обожнює геніальних майстрів того часу: Белліні, Джорджоне, Веронезе, Тінторетто, Тиціана...

Наприкінці навчання дівчину спіткало велике кохання — вона зустріла уродженця цих прекрасних місць, флорентійця Марко Чекателлі. Так українсько-американсько-ямайська історія родини Метрінко-Роллінз набула свого італійського продовження.

Монік натхненно працює у власному ательє, надихаючись оточуючими красотами і творами геніальних художників усіх часів та народів, що зібрані у всесвітньо відомій флорентійській галереї Уффіці. Вона приходить сюди дуже часто, щоби вже вкотре «поспілкуватись» зі своїми улюбленцями з епохи Ренесансу...

Великі полотна талановитої художниці, сповнені яскравих кольорів світу і, якщо хочете, життя, не сплутаєш з жодними іншими. Коли заходиш до майстерні — першим чином мимоволі заплющуєш очі, немов від сонячних променів!

Незабаром у Києві протягом двох тижнів, із 12 до 25 квітня, триватиме виставка Монік Роллінз. На вернісаж Монік прилетить з Італії, а її мати Мішель — з Америки. Так здійсниться мрія чотирьох поколінь родини: побачити рідну землю.

Ольга КОТЛИЦЬКА, автор і ведуча «Не першого погляду»