Майдан у жалобі

Вихідними на майдані Незалежності знову звучала «Гей, пливе кача по тисині», яка вже стала неофіційним гімном проводжання героїв в останню путь. Більше двох тисяч людей зібралися в центрі Києва, аби попрощатися з легендарним бійцем 17-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Дмитром Годзенком із позивним «Годзилла». Молодший сержант ЗСУ загинув 31 березня близько 6-ї ранку під час мінометного обстрілу в селищі Зайцеве Донецької області. У будинок, де перебували він і кілька його побратимів, потрапив 120-мм снаряд. Трагедія сталася за день до того, як підрозділ мали вивести із зони бойових дій. Очевидці згадують, що давно у столиці не було такого прощання, і ототожнюють його з прощанням із білорусом Михайлом Жизневським, що одним із перших загинув під час Революції гідності.

Люди приносили квіти, не стримували сліз та раз у раз вигукували: «Герою і вірному синові України Дмитру Годзенку — слава! Слава! Слава!». На церемонії прощання, окрім небайдужих людей, були присутні близькі родичі, друзі, бойові побратими загиблого бійця, а також волонтери, депутати. «Я обіцяв тобі цей шеврон. Ти мою групу витягнув, прикрив собою, вона б загинула. Обіцяв, що зустрінемось», — знявши шеврон та поклавши його у труну, сказав один із бійців. Після прощання на Майдані траурна процесія відправилася на Лук’янівський цвинтар, де поховали «Годзиллу».

«Годзилла» був легендою як серед українських військових, волонтерів та журналістів, так і серед проросійських сепаратистських угруповань. Він пішов на фронт добровольцем iз Майдану і у зоні АТО на позицях біля Горлівки провів більше року. За час служби сержанту вдалося перекрити потоки контрабанди, яку возили через блокпост у Майорську, та допомогти налагодити побут місцевим мешканцям — відновити постачання електроенергії та води. Влітку минулого року він отримав поранення — осколками міни йому пошкодило шию, але як тільки його стан покращився — одразу повернувся на передову.

21 березня «Годзилла» отримав першу державну нагороду — Президент Петро Порошенко підписав наказ про його нагородження орденом «За мужність» III ступеня. Годзенко також має недержавне звання Народний герой України, медаль від УПЦ КП «За жертовність і любов до України» та нагрудний знак «Гідність та честь» від Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга». «Він був дуже добрим та веселим, із загостреним почуттям справедливості. Через зріст (більше двох метрів. — «УМ») його відверто лякались. Утім люди, які були з ним знайомі, знали — він нікого ніколи не образить. Про нього навіть зайцівська та майорівська «вата» гарно відгукувалася, бо він провів їм світло і тепло. Його надзвичайно поважали військовослужбовці. Він був справжнім командиром, при тому що був сержантом. Він по життю був спроможний зробити що завгодно», — згадує про «Годзиллу» його 25-річний син, журналіст Олексій Годзенко.