«Зграя», як стверджувала в інтерв’ю Юлія Тимошенко, чи «противні морди», як доповнює її Вадим Рабинович. А для нас, простих українців, чомусь забутими «турботливими» депутатами, за винятком незначної їх кількості, ви — і перше, і друге, і те, що з етичних міркувань не можу дозволити собі висловити. Замість того, щоб приборкати свої шкурницькі амбіції, вони шукають будь-яку можливість добратися до грошових потоків, які можна дерибанити, сісти у зручні крісла і на весь світ заявляти про свою любов до простого народу. А ще не так давно та сама Юлія Тимошенко закликала до примирення, взаємного прощення і роботи на благо України. І помирилася — з трубадуром антиукраїнської політики Віктора Януковича — Ганною Герман. Тепер вони, за їхнім же визначенням, — сестри.
Старша сестра (не за віком, звісно) пані Ю ніяк не може забути астрологічний прогноз Павла Глоби — у 2010 р. Президентом України стане жінка. І її, як Остапа Бендера, понесло: ще активніше розгорнула боротьбу проти національно спрямованої політики Президента В. Ющенка, з не меншою завзятістю взялася за створення союзу з бандою корумпованого Януковича, несамовито намагалася сподобатися неофашисту В. Путіну, не засудивши агресію Росії проти Грузії. Нині вона — тихше води, нижче трави, не претендує на посаду Прем’єр-міністра, а її соратники — на міністерські пости. Чи вона думає, що в людей коротка пам’ять і сподівається на те, що дочасні парламентські вибори дадуть їй можливість знову очолити уряд, а в перспективі досягти мрії свого життя — стати Президентом? Отож у цій перспективі — це боротьба вже проти Президента Порошенка. А це знову доля країни і всіх нас, хто мріє про наш європейський шлях, життя без злиднів, свободу.
Усі ці борці за щастя простих людей тільки і мріють про те, як це і надалі ними маніпулювати, аби досягти своїх меркантильних цілей. Вони забули, що в нас війна, що Росія знищила значну частину нашого промислового і сільськогосподарського потенціалу, що гинуть наші мужні воїни і мирні жителі. Їм — аби себе забезпечити і політично, і матеріально. Вони ще й поводять себе, як діти в пісочниці: не відставите уряд — не вийдемо на роботу.
Так і хочеться, щоб з’явився той матрос, який скаже нашим депутатам: пора працювати, панове, на благо народу, бо він надто стомився...
Євген КОСИНСЬКИЙ
Баранівка, Житомирська область