Легіон січовиків

30.03.2016
Легіон січовиків

«Легіон» — перший в Україні документальний фільм з використанням найсучасніших технологій у форматі 4K.

У найстарішому столичному кінотеатрі «Жовтень» днями презентували документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Фільм створений командою львівської студії Invert pictures.

Це перший в Україні документальний фільм з використанням найсучасніших технологій у форматі 4K, який є продовженням циклу пізнавальних фільмів (у стилі Discovery) з історії України першої половини минулого століття: «Золотий вересень: хроніка Галичини» (присвячений «першим совітам» на Західній Україні), «Срібна Земля» (про проголошення незалежності Карпатської України), дилогія «Хроніка УПА: 1942-54» (про боротьбу Української повстанської армії).

Сюжетна лінія п’ятої картини режисера створена на основі спогадів очевидців. Як стверджують автори, через події сьогодення мотиви та вчинки історичних персонажів стають зрозумілішими.

Що взагалі ми знаємо про галицьку армію? Коли в 1914 році запалахкотіла велика війна, сотні тисяч українців були мобілізовані до складу іноземних армій й гинули в окопах за чужі їм інтереси. У складі австро-угорської армії діяв окремий український добровольчий легіон січових стрільців. Ці відчайдухи, присягнувши на вірність австрійському цісарю, водночас плекали надії на відродження власної держави. Протягом Першої світової війни «січовики» стали одним із кращих добровольчих підрозділів австро-угорської армії. Вони вчиняли напади на передові загони росіян, прикривали найбільш небезпечні ділянки фронту.

Саме січові стрільці вже за чотири роки, у 1918-му, стали рушійною силою молодої української держави — ЗУНР i зародком її регулярного війська.

Чому творці взялися знімати про січових стрільців? Режисер Тарас Химич каже: «Тому що на заході багато легенд і поезії навколо цієї теми, а на сході — незнання і від цього часто несприйняття. І тому, що я насправді особисто нічого послідовного не знав про цей період… Для мене історія — це переживання простих людей. А справжнє завершення війни — це примирення, навіть якщо для цього потрібно сто років».

Крім основного складу творців стрічки, були задіяні ще багато людей. Серед них професійні актори театрів імені Марії Заньковецької та Леся Курбаса. Грали й реальні учасники бойових дій у зоні АТО, а також долучилися реконструкторські клуби. Режисер, скрупульозний й прискіпливий до деталей, проводив зйомки в автентичних місцях. І, якщо ви бачите річку, то це саме те місце, де УГА переходила Збруч. «Я така людина, яка хоче побачити реальне місце історичних подій, тоді краще розумію, як ті люди мислили, діяли, й мені легше передати історичну правду глядачам», — каже Тарас.

Із постановкою військових сцен допоміг Володимир Правосудов — учасник Революції гідності, сотник 19-ї сотні Самооборони Майдану, учасник АТО (псевдо «Штурм»), який виходив iз двох котлів, двічі контужений боєць другої афганської роти 24 ОШБ «Айдар». Не обходились зйомки й без кумедних випадків. Володимир розказує: «У Львові, в батальній сцені, в одному із будинків я у своїх кованих чоботах послизнувся на сходах серед мотлоху й зламав руку. В лікарні всі очманіли, побачивши мене в австрійській формі (зразка 1918 року) галицького офіцера, лише спитали: «Ти звідки?». «З «Айдару!» — кажу. Ну мені й вправляли кістки без анестезії, як і сто років тому!» — сміється.

Володимир Правосудов — підприємець, один зi спонсорів зйомок усіх фільмів Тараса Химича (також він своїми коштами забезпечував «айдарівців» спецодягом та спецзасобами). Варто згадати: його сотня охороняла сцену Майдану, й коли «пішли» перші загиблі, саме Володимир запропонував як супровід включити «Пливе кача» з фільму «Срібна земля».

Найскладнішим під час роботи над фільмом автори називають пошук одягу та уніформи — потрібно було майже п’ять місяців, аби замовити однострій у чотирьох країнах. Весь процес створення стрічки тривав 15 місяців. У фільмі використали унікальні світлини на склі та плівці з державного кінофотоархіву ім. Г. Пшеничного.

«Легіон» — фільм досить короткий (його тривалість 49 хвилин), але дуже змістовний i коректний завдяки роботі сценариста Олександра Пагіря. «Ми вирішили взяти тему україно-польського примирення й показати її через війну. Обидві сторони представлені гідно й об’єктивно. І незважаючи на те, що були болючі сторінки в нашій спільній історії, ця картина сприяє тому, аби наші держави були стратегічними союзниками й партнерами», — розповідає кандидат історичних наук Олександр Пагіря.

«Зараз у країні йде війна, ми вирішили провести паралель. Оскільки живемо всі у Львові — вирішили взятись за цей досить складний сегмент. Колосальна заслуга Олександра, який з тої історії зробив більш зрозумілу й доступну, викинувши дуже багато зайвої інформації, яка нас усіх заплутувала. На заклики про співпрацю відгукнулися польські колеги», — каже режисер Тарас Химич.

Уже кілька місяців «Легіон» є у вільному доступі для переглядіу на YouTube. 2 квітня ввечері «Легіон» можна буде подивитися на телеканалі «ZIK».

  • «Устина могила»

    На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. >>

  • Поховали Гію

    Вчора, 22 березня, було поховано тіло відомого українського журналіста, редактора iнтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Зайве нагадувати, ким був Георгій і чим стала для України його смерть, а точніше, ті обставини, котрі супроводжували його викрадення та вбивство у 2000 році. >>

  • «Афганська» родина без Олега

    «...Ми, учасники бойових дій воїни-«афганці», підемо з Майдану, якщо побачимо, що нормально запрацює уряд, економіка держави оживе, політики почнуть виконувати свої обіцянки; побачимо, що люстрація посадовців проводиться, відбувається очищення від кримінальних елементів у владі, та й просто на вулицях», — говорив у інтерв’ю Олег Міхнюк 22 лютого 2014 року, яке згодом увійшло у книгу Валентини Розуменко «Майдан... >>

  • Криваве Вогнехреще

    Два роки тому в Києві відбулися події, які увійшли в історію як «криваве Водохреще» або «Вогнехреще». Тоді на Народному вічі в центрі столиці зібралося кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. >>

  • Усе залежить від нас

    Серпень... Як же боляче це слово сьогодні ранить серце! В серпні виповнюється рівно рік трагічним подіям під Іловайськом. Олександр Гуменюк, засновник і командир легендарного 11-го батальону територіальної оборони «Київська Русь», загинув в іншому місці — підступна снайперська куля наздогнала його під селом Малоіванівка Перевальського району Луганської області. >>