На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. З висоти пташиного польоту видко річку Тясмин, а в гарну погоду — навіть річку Дніпро», — розповідає «Україні молодій» кандидат історичних наук, краєзнавець Назар Лавріненко. І додає, що в розриту в кургані яму глибиною до 9 метрів трохи не впала дитина, котра була у групі подорожувальникiв.
Саме Назар Лавріненко забив на сполох і підняв на ноги істориків, археологів, громадських активістів та небайдужих до минулого України черкащан. Сформувавши групу та взявши необхідне обладнання, вже наступного дня вони виїхали на місце події.
«З археологами спустилися у розриту шахту кургану й обстежили її. Виявили в ній бокові ходи та обвали», — веде далі Назар. Він переконаний, то було організоване й навмисне пограбування, котре зруйнувало таку пам’ятку археології, якою є скіфський курган «Устина могила», донедавна ще цілісний і непорушний.
Що звідти винесли, наголошує пан Лавріненко, достеменно невідомо. Адже ґрунт iз кургану вивезли, певно, пояснює, аби вже на місці просівати його та вишукувати у ньому цінності з минулого. Але те, що вони в кургані були, у цьому він твердо переконаний. «Загалом на Черкащині тисячі курганів. Такі комплекси поховань тягнуться, зокрема, і вздовж річки Тясмин, від самого Чигирина і до села Медведівка. І про все це добре знають чорні археологи», — каже Назар Лавріненко.
За його словами, чорні археологи — це без перебільшення організовані злочинні групи, вони озброєні, мають дороге сучасне обладнання, котре сканує землю, колесну техніку, нерідко співпрацюють iз колишніми нечесними на руку археологами і роблять свою чорну справу нахабно i безкарно. І таких груп в Україні працюють десятки. У пограбуваннi «Устиної могили», наголошує, видко чіткий почерк однієї з таких груп. Після себе вони нерідко залишають копи у зріст людини і шириною 7 на 8 метрів. Це лихо, підкреслює пан Назар, державного масштабу, не менше, ніж те, що є нині з копачами бурштину. Бо чорні археологи грабують історію України, котра могла б служити не одному поколінню українців.
«Писемна історія нашої держави значно менша від тієї, що зберігається під пластами ґрунту. Це неписана бібліотека нашої минувшини. І вона повинна залишатися в Україні», — вважає Назар Лавріненко. І наводить такий приклад — біля скіфського кургану «Устина могила», який у народі називають iще «Маяком» (відповідно до маяка, який колись стояв поруч), у давні часи був монастир. Саме на місці того монастиря, пригадує, у 2009 році було знайдено дві печаті Богдана Хмельницького — державну та військову.
«Я відшукав тих чоловіків, котрі відкопали ці печаті. Як вдалося з’ясувати, печаті було продано у приватну колекцію. Державна пішла за 2500 доларів, а військова — за 120 тисяч гривень», — говорить пан Назар. І уточнює: нині ці печаті оцінюють у мільйони доларів. Це святині українського народу, але йому вони вже не належать. І в цьому велика трагедія, що такі речі потрапляють не у скарбницю держави, а на чорний ринок. А чому потрапляють? Бо є попит на такі речі. А попит цей формують можновладці, котрі на награбовані у держави кошти скуповують археологічні скарби, по суті, привласнюючи історію.
У випадку з курганом «Устина могила» було викликано поліцію, СБУ, було проведено слідчі дії, прозвучала обіцянка порушити кримінальне провадження. Але чи знайдуть чорних археологів — це велике питання. До речі, підсумовує пан Лавріненко, пограбування «Устиної могили» на Черкащині — це не поодинокий випадок. Виявлено, що за останні два роки так само було розграбовано три могили в Чорнобаївському районі, по одній — у Смілянському та Чигиринському, ще п’ять виявлено днями, поки що триває їх обстеження.