Козацький слід

Кладовище в Нерубайському Одеської області — незвичайне місце. Бо там є захоронення козаків часів Сотнівської січі. І найстаріший хрест датований 1791 роком, тобто за чотири роки до появи самої назви Одеса (до XVI століття Одеса мала назву Коцюбіїв, а потім, до 1795 року, — Хаджибей). Могили належать у тому числі й тим самим козакам, які під керівництвом отаманів Головатого і Чепіги разом із загоном Дерибаса штурмували Хаджибей. Пізніше тут ховали козаків, багато хто з яких добував камінь для будівництва Одеси. На папері поховання на його території заборонені вже близько двадцяти років, проте свіжі могили незаконно «виростають» ще й дотепер. Загалом останнім часом кладовище в прямому значені перетворили на смітник. Тому минулих вихідних понад сто небайдужих одеситів прибирали територію старовинного цвинтаря.

Історик, професор Одеського національного університету Тарас Гончарук називає козацькі поховання в Нерубайському одними із найстаріших на півдні України. Монументальні традиції тут втілені у місцевому камінні — ракушняку та черепашнику. «Це кладовище — унікальне, бо воно взагалі збереглося. Частково через те, що розташоване на околиці, проте зараз це межа міста, — розповідає «УМ» громадський активіст, отаман «Чорноморського гайдамацького з’єднання» Сергій Гуцалюк. — У 80-х його хотіли знести — не вийшло, у 90-х одна фірма хотіла забудувати цю територію, але активісти її відстояли. Фактично тут є поховання людей, які воювали з османами, а потім брали участь у розбудові міста».

Наразі активісти чекають на відповідь від представників міської влади, до яких вони вкотре звернулися з пропозицією поставити цвинтар на облік як пам’ятку архітектури. Одесити мають надію донести до громадськості важливість такої історичної пам’ятки та вивести її на рівень народної та світової культури, беручи за зразок Єврейське кладовище у Льовові, де проводять екскурсії та історичні навчання.

До речі, на Одещині, у селищі Глибоке Татарбунарського району, також розташоване старовинне козацьке кладовище, воно взагалі у жахливому стані. Цвинтар розташований на високому обриві, який підмиває лиман Сасик. Там нерідко стирчать людські рештки, а старовинні могили та хрести часом звалюються просто в лиман. На сполох б’ють не тільки історики, а й екологи, проте влада до таких проблем поки не долучається.