Ющенко перемагає, і це вигідно демократичній Росії

      Своїми думками стосовно передвиборчих перегонів в Україні під час свого короткого візиту до Києва з українськими журналістами поділився відомий російський політолог і публіцист, директор московського Центру стратегічних досліджень Андрій Піонтковський. Йшлося і про російський вплив на перебіг передвиборчих подій, роль російських політтехнологів в Україні та перспективи російсько-українських стосунків після обрання нового Президента.

      Оцінюючи вагу «руки Москви», пан Піонтковський зазначив, що підтримку Віктора Януковича політичною елітою Росії видно неозброєним оком. При цьому різні політтехнологи (як-то Гліб Павловський) намагаються витиснути з популярного іміджу Путіна хоч якісь корисні відсотки для українського Прем'єра. Ресурс же самого В.В.П. щодо впливу на українського виборця балансує в межах 2—3 відсотків — більше Путін Януковичу додати не в змозі. Хоча сам президент Росії як колишній «чекіст» відкритої підтримки українському кандидатові з кримінальним минулим поки що не надає. На думку Андрія Піонтковського, цього не станеться в першому турі, хіба що в другому, і то лише за умови, що розрив між фаворитами перегонів Ющенком та Януковичем становитиме не більше 3 відсотків. В іншому випадку керманич Росії не ризикуватиме власним іміджем.

      Подібна тенденція простежується і в еволюції поглядів деяких інших політтехнологів, наближених до Кремля: зараз вони намагаються оберегти патрона від помилки на зразок підтримки абхазького лідера Абашидзе, котрого легко скинув грузинський президент Саакашвілі, і саме з демократом Саакашвілі, хочеш не хочеш, тепер змушений налагоджувати стосунки Путін. Так і щодо нас: якщо ще навесні багато хто з російських «політінженерів» співав дифірамби Януковичу й обливав брудом Ющенка, то зараз їхня позиція стала більш поміркованою й об'єктивною. І це може свідчити лише про те, що за місяць до українських виборів перемога Ющенка стає для них все вірогіднішою.

      Узагалі, ставка російської політеліти на Януковича, на думку Піонтковського, пов'язана з її психологічними комплексами, від яких вона ніяк не може позбутися. Йдеться про ностальгічно-імперський комплекс та сильний антизахідний, що бере свій початок ще з часів «холодної війни». Але річ у тім, що комплексування «старшого брата» добре відоме лідерам пострадянських країн, які використовують це в своїх цілях (класичний зразок — президент Білорусі Олександр Лукашенко). «Молодшим братом» прикидався і Кучма, досвід уже перейняв Янукович. Однак такі стосунки є нескінченно фальшивими і не мають перспективи нормальних взаємин між державами. «Саме тому перемога Ющенка на виборах сприятиме поліпшенню російсько-українських відносин, — вважає Андрій Піонтковський. — Вони будуть очищені від фальші, позбавлені комплексів старшого і молодшого брата, стануть економічно прагматичними».

      Ющенка в Кремлі бояться ще й тому, що його перемога зламає модель престолонаслідування на пострадянському просторі, яку так плекали у Москві. Але ж перемога народного кандидата, каже Піонтковський, вигідна насамперед демократичній Росії — тій Росії, яка може стати однією з провідних європейських держав XXI століття, в той час як перемога Януковича вигідна лише Росії, котра хоче зберегти модель олігархічного капіталізму.

      Сам пан Піонтковський прогнозує перемогу носія «європейського вектора» — Віктора Ющенка — і не має в цьому ніяких сумнівів. До такого висновку він прийшов, детально аналізуючи передвиборчу ситуацію, рейтингові дані практично всіх українських соціологічних центрів, останні скандали навколо двох Вікторів тощо. Політолог відкидає можливість застосування владою силового сценарію в разі поразки, адже для цього потрібна виняткова згуртованість «партії влади», чого в Україні не простежується. Як свіжий приклад Піонтковський навів різку критику Януковича Кучмою за фальшиві обіцянки щодо введення в Україні двомовності та подвійного громадянства.

      Підсумовуючи позавчорашню зустріч, Андрій Піонтковський сказав, що вірить у краще майбутнє України більше, ніж Росії. Хоча це й не зовсім патріотично, але для нього є фактом те, що українські політики прагматичніші за російських, яким притаманні хворобливі імперські замашки.