«Смєсь»
Чути в етері вороже сичання,
Наклепи злісні,
Ядуче бурчання.
Може, це так очищує кров
«бєстолковая смєсь пяті язиков»*?
Тільки чомусь вона дуже замулена.
Геть розминулася з мовою Буніна.
Наче ріка каламутна тече.
Трощить. Ламає. Згинає. Січе.
Клацання майже на кожному слові —
дивний то спосіб очищення мови.
Справді ж бо, «смєсь» ота
без матюків —
ніби пшениця без остюків.
А уявляєте, «смєсі» не чути
зовсім ніде, де траплялось їй бути.
Ні в телевізорі, ні в приймачі,
ні в інтернеті удень чи вночі.
Рано чи пізно отак воно й буде.
Зовсім інакші народяться люди.
І не чіпатиме їх ота «смєсь»,
що заливала намулом колись...
*Цитата з М. Добролюбова (Авт.)
Василь КЛІЧАК
Київ