Юрій Буря дуже емоційно виступив на захист свого села. (автора.)
Першим забив на сполох голова Бірківського об’єднання рибалок «Надія» Іван Гужва. Не так давно, зібравши власні кошти, такі ж, як і він, любителі посидіти з вудкою зарибнили річку, купили човни, утримують у пристойному стані пляж. І раптом над єдиною річкою, що протікає через Троянівку та Бірки, нависла отака загроза.
«Керівництво ПП «Картопля Полтавщини» робило спробу розорати землі на березі річки у Троянівці ще в 2014 році. Проте селяни тоді ці землі відстояли. Тож, знаючи, що люди проти такої оборудки, приватники тихенько виготовили документи й цього разу поставили сільську раду перед фактом: ми, мовляв, у законний спосіб переоремо луки. Що й зробили. Якщо ж ми допустимо, щоб вони ще й вкинули у ґрунт хімію, остання стовідсотково потрапить у водойму — і тоді все живе в ній пропаде. Це буде справжня екологічна катастрофа для села», — пророкує Іван Григорович.
15 березня колективне звернення розглядали на зборах у сільському Будинку культури, куди дружно зійшлися жителі Бірок і Троянівки — байдужих у залі того дня не було. Запросили й керівників району, а також представників ПП «Картопля Полтавщини».
Іван Гужва, котрому першому надали слово, говорив емоційно: «Люди добрі, нас усіх зібрала отут невелика річка Грунь-Ташань. Коли вона потрапила в смертельну небезпеку, ми зрозуміли, наскільки ця річка нам дорога. Часто доводиться чути від односельців: мало води в колодязях або й зовсім немає. Це означає, що річка від спеки зовсім обміліла. Я також живу коло річки, тож і сам це постійно відчуваю. Єдина в нашій місцевості водойма ледве «животіє», а з неї планують брати на полив до 60 кубометрів води за годину. Що лишиться від річки? Болото. Нещодавно ми були на колишніх луках, а нині розораному полі, в Троянівці. І що ж побачили? Землі розорані за 5 кілометрів від води. На полі ж відкрилися джерела, які впадають у річку. І після цього представники ПП «Картопля Полтавщини» запевняють, що хімія не потрапить у річку. Звісно ж, вони говоритимуть зараз і про ті витрати, які понесли на закупівлю насосів, труб, хімії. Але якби вони перед цим зібрали сходку двох сіл, порадилися з людьми, зважили всі «за» і «проти» — цього не сталося б».
Олексій Кармазь, котрий працював на ПП «Картопля Полтавщини» агрономом і якого всі характеризують як прекрасного спеціаліста, звільнився з посади, хоч мав пристойну зарплатню. Чоловік не приховує: основна причина його звільнення — новий проект підприємства, пов’язаний із веденням інтенсивного землеробства на колишніх луках поблизу річки. «Головне запитання: хто дав добро на те, аби перевести цільове використання землі із сіножатей на ріллю? — окреслив суть проблеми Олексій Володимирович. — Як відомо, сільськогосподарська компанія збирається вирощувати на розораних луках картоплю. А це — високотехнологічна культура: під неї вноситься досить багато добрив, що мають різну хімічну реакцію, а також отрутохімікатів. Ознайомившись із технологічною картою, з якої випливало, що просто в ґрунт вноситимуть навіть гранульовані інсектициди, я не зміг піти проти власної совісті й дійшов висновку, що мені краще звільнитися з роботи. Звичайно, господарники вже вклали в цей проект багато коштів, тож потрібно шукати якийсь компроміс. Проте я особисто його не бачу. На мою думку, цим землям знову потрібно повернути статус лугових. Адже ми знаємо, що підґрунтові води залягають там дуже близько до поверхні землі. Як наслідок, хімія, з’єднавшись із ними, неминуче потрапить у річку. Думаю, якби в Україні була сильна влада, такої ситуації не сталося б. Арсеній Яценюк уже оголосив про те, що збираються продати мільйон сільськогосподарських земель. Це означає, що нагорі узаконять дерибан землі. Тож зрозуміло, що за нас навряд чи хтось заступиться. А отже, маємо зробити це самі. Гадаю, якщо дві установки викачуватимуть із річки воду для поливу, біоценоз однозначно зміниться. Що буде в цій місцевості за таких умов, ніхто не знає — можемо тільки здогадуватися. До речі, у ПП «Картопля Полтавщини» є можливість розвиватися й без отих 28 гектарів лугових земель. Адже тільки в селі Бірки воно обробляє 2 тисячі гектарів землі».
Грядка Івана Серги із Троянівки розташована всього за 40-50 метрів від переораних луків. «Уже починаючи з червня вода в наших колодязях зникає, — поскаржився й він. — Якщо ж ПП «Картопля Полтавщини» встановить дві станції для поливу, нам про воду взагалі потрібно буде забути. Тож звертаємося до обласного керівництва з проханням покласти край беззаконню, повернути ділянці, про яку йдеться, попередній статус і розібратися з тими, хто підписав документи про зміну цільового використання лугових земель».
— Я відповідально заявляю: навіть якщо ми братимемо з річки 100 кубометрів води, на її стоці це жодним чином не позначиться, — запевнив засновник ПП «Картопля Полтавщини» Сергій Карпенко. — А я ще нікого в житті не обдурив.
— А що ви скажете про хімію? — викрикнув із зали Юрій Буря, котрий 8 років прожив в Іспанії, а потім повернувся в рідне село Бірки й займається нині вирощуванням свиней.
— Гарантую, що все буде добре, — якось непереконливо пообіцяв Сергій Григорович.
— Вам, звісно, буде добре, бо ви тут не проживаєте, — не вгавав Юрій Буря. — Через якісь 28 гектарів землі отак збурити два села! Чому ви не поцікавилися думкою громади? Якщо він нас отак ігнорує, пропоную зібрати збори пайовиків та розірвати з ним угоди на користування паями.
Останні слова одержали всезагальне схвалення. Підтримав жителів Троянівки та Бірок і голова Зіньківської райдержадміністрації Віталій Панченко. «Хочеться нашу річку зберегти, — висловив побажання керівник району. — Звісно, ми вдячні ПП «Картопля Полтавщини» за те, що воно вирощує картоплю, але хай цей процес не завдає шкоди нашій природі. Колективне звернення селян ми одразу ж розглянули на комісії з питань техногенної та екологічної безпеки. Було вирішено рекомендувати власнику приватного підприємства утриматися від вирощування на колишніх луках картоплі з використанням будь-яких пестицидів та хімічних добрив, а також попередити про порушення норм земельного та водного законодавства. Бо там зазначено, що існує прибережна захисна смуга біля ось таких невеликих річок — 25 метрів, де заборонена будь-яка сільськогосподарська діяльність. Згідно ж із санітарними правилами, на 500 метрах від річки забороняється використання пестицидів, гербіцидів тощо».
Чи не до кінця зборів зберігалася головна інтрига: хто ж надав дозвіл на перепрофілювання цільового використання земель? Директор приватного підприємства Анатолій Савченко пояснив: цільове використання землі змінено згідно з еколого-економічним обґрунтуванням Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області. А от дозвіл на розробку цього проекту надала... Зіньківська райдержадміністрація. Обласне ж управління водних ресурсів, як виявилося, дозволило використовувати воду з річки для поливу тому, що приватне підприємство запросило дозвіл усього лиш на 28 кубометрів води на добу. І це при тому, що, як конкретизував Віталій Панченко, потужність тільки одного насосного агрегата, що мав здійснювати забір води з річки, становить 90 кубометрів за годину.
Голова Зіньківської райради Сергій Нерозя почав свій виступ із того, що вивів на чисту воду керівника району: «Мене обурив виступ Віталія Григоровича. Коли я їхав до вас на зустріч, то поцікавився, чи справді був дозвіл голови райдержадміністрації на виготовлення проекту еколого-економічного обґрунтування. Справді, такий документ лежить у земельному відділі в Зінькові. Ну, не можна отак працювати! А керівництву приватного підприємства потрібно було думати наперед і спілкуватися з громадою, щоб не викликати отакої соціальної напруги».
Житель села Бірки, депутат районної ради, голова профільної комісії з питань аграрної політики та раціонального природокористування Іван Гришко пообіцяв зібрати згадану комісію та підготувати звернення в усі організації, які надавали дозволи ПП «Картопля Полтавщини» на зміну цільового використання лугових земель та забір води з річки для поливу. За пропозицію рекомендувати орендарю утриматися від обробітку земельної ділянки, через яку зчинилася буча, проголосували всі селяни. Наостанок і сам Сергій Карпенко пообіцяв, що картоплю на місці колишніх луків його підприємство наразі не садитиме. Щоправда, при цьому уточнив: але що буде завтра, він не знає.
У народі кажуть: щоб життя немарно прожити, треба збудувати дім, посадити дерево і виховати дитину. Лісівники Великокопанівського лісництва за своє життя висадили тисячі дерев. Справа ця доволі копітка: спочатку в спеціальних розплідниках вирощують саджанці для подальшої висадки, а пізніше за допомогою спеціальної машини їх висаджують у відкритий ґрунт. >>
Зазвичай тихе та спокійне курортне місто Бердянськ, що у Запорізькій області, нині активно укріплює свою оборону. І невипадково — відомий курорт розташований за кілька десятків кілометрів від буремного Донбасу. >>
34-річний Сергій Антоненко підкреслює: це не бізнес, а переконання. Йому прикро від того, що наша Україна, яка могла б бути райським куточком, настільки засмічена. Тому молодий чоловік, за першою освітою технік-механік, а за другою, вищою, — економіст-правознавець, от уже 10 років власними силами бореться за чистоту навколишнього середовища, розгрібаючи смітники. >>
Маленьке село на межі Дрогобицького і Сколівського районів стало відоме кілька років тому завдяки фестивалю української історичної культури «Ту Стань!», хоча музей–заповідник існує вже давно, з 1994 року. Колишнє місто–фортеця виконувало важливу прикордонну місію і згадувалось як рівня Львову, Перемишлю і Галичу. Перші згадки про фортецю датуються 1340 роком.
До Урича веде нелегка дорога. Здавалося б, якихось кілька кілометрів від відомого на всю Україну курорту Східниця, можна і пішки пройти. Але. Дорога проходить через ліс, у гiрськiй місцевості. Та й майже битий шлях зі щебнем автобаном не назвеш. Від найближчого міста, Борислава, до Урича — годину їзди. А з громадським транспортом ситуація ще гірша: автобус ходить раз на добу, дiстатись можна або пішки, або автостопом. Уздовж усього села протікає річечка, хати часто стоять на узвишшях, до них ведуть сходи. А одразу за селом починаються скелі, де колись була фортеця i, за місцевими легендами, бував сам Довбуш. За кілька років фестивалів місцеві звикли до туристів, але святкування масштабних корпоративів заможних підприємств тут ще не було. Нещодавній корпоратив начебто і не приховувався, але серед місцевих мешканців почали поширюватися чутки, а на сайті заповідника в цей день з’явилася інформація, що він закритий для відвідування з «технічних причин». До слова, жодне львівське ЗМІ і словом не згадало про грандіозне гуляння. >>
Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно–насіннєвий центр» розташоване в селищі Брюховичі Львівської області. І це — єдине підприємство на всю країну, яке застосовує сучасні технології в насінництві. >>
Національний цирк України розпочав осінній сезон новою програмою — «Просто супер!». Незважаючи на показне, якесь тінейджерське звучання назви, нова вистава і справді емоційно вражає. «Цвяхами програми» є майже півсотні хижаків та ризиковані акробатичні трюки, окремі з яких виконують Ілля та Данило Страхови, зірки телепроекту «Україна має талант». Постановник шоу — народний артист України Володимир Шевченко, який за 40 років роботи в Київському цирку став легендою. >>
