Навіть виборча дільниця в США відрізняється від звичної нам.
США мають президентську форму правління. У країні фактично діє двопартійна політична система. Це подобається не всім. Американська Конституція проголошує, що президентом може бути обраний кожен, хто народився на території США. Багато людей в це вірять, тому у Федеральній виборчій комісії на цьогорічних виборах зареєструвалися 1523 кандидати в президенти. Але не лише у світі, а й у самих США знають лише кількох iз них. Мета інших півтора тисячi — лише погратися в «американську мрію», бо вони не мають жодного шансу бути обраними. Опитування громадської думки перед цьогорічними виборами показали, що приблизно 40 відсотків мешканців США не сприймають двопартійну систему і бажали б бачити на виборчих перегонах якщо не кілька, то бодай ще одну політичну партію, яка б розбила монополію на владу двох існуючих. Але сила американських устоїв, американських традицій настільки велика, що про таке можна лише говорити чи мріяти, а вибирати доведеться одного з двох. 99 відсотків громадян США не можуть стати президентом, вони лише можуть обирати з одного відсотка політичних еліт двох партій.
На виборах 2012 року до виборчих списків на 85 відсотків виборчих дільниць США була внесена глава американської Партії зелених. Є надія, що цього року вона буде представлена у списках 95% виборчих дільниць США. Але ЗМІ просто ігнорують маленькі партії, та й ті 40% респондентів, які заявляють про бажання бачити «третю силу», якось не поспішають голосувати за одну з 40 зареєстрованих маленьких партій країни. Їм подай відразу готову, розкручену та потужну «третю силу», а не якогось новачка-жовтодзьоба. Маленьким партіям украй рідко вдається навіть провести своїх представників до Конгресу чи Сенату. Екологічна Партія зелених та монархістська Лібертаріанська партії цього року навіть подали судовий позов проти Комісії з президентських дебатів, звинувачуючи її у дискримінації прав цих партій бути почутими виборцями та у фаворитизації двох великих політсил...
Останніми тижнями у США все активніше дискутується можливість організації альтернативи двом стовпам американської політичної системи мільярдером та медіа-магнатом Майклом Блумбергом, який має і гроші, і зв’язки, і ЗМІ для проштовхування своєї «третьої сили». Але ж американці і тут виявляють наївність, бо не мають власного досвіду, на якому вже набили гулі інші країни — перебування олігарха при владі.
Дві найбільші політичні партії Сполучених Штатів Америки — Демократична та Республіканська — тепер проходять через стадію номінування своїх кандидатів на президентські вибори, що мають відбутися 8 листопада.
Спершу кожна з двох партій має вирішити: хто з-поміж її членів найгідніший бути кандидатом. Це визначають шляхом праймеріз та кокусів. Хто перемагає в них, того офіційно номінують кандидатом від партії на партійному з‘їзді, який проходитиме влітку. Кожен штат проводить свої внутрішньопартійні голосування щодо особи кандидата. Першим традиційно визначається штат Айова, потім — Нью-Гемпшир. А у вівторок відбулася головна подія цього дійства, коли одночасно визначалися 13 штатів та одна заморська територія, — так званий «супервівторок».
Більшість штатів перейшли на сучаснішу систему праймеріз, хоча кілька штатів досі проводять кокуси. Головна різниця, як зазначає видання «Вашингтон Пост», — «хто платить за шоу». Праймеріз організовує та оплачує уряд. Процедура проведення — така ж, як і під час національних виборів: виборець іде на дільницю й віддає свій голос за одного з кандидатів. У деяких штатах праймеріз є відкритими: це означає, що будь-який виборець, незалежно, до якої партії він чи вона належать, може прийти на дільницю і проголосувати. Щоправда, брати участь можна або в республіканських, або в демократичних праймеріз, але не в обох одразу. В інших штатах голосування «закрите»: тобто віддати свій голос мають право лише зареєстровані члени партії. Деякі праймеріз — «частково закриті»: брати участь у них мають право або члени партії, або безпартійні, але не члени якоїсь іншої партії.
А за проведення кокусів платить партія. Слово «кокус» походить iз мови одного з індіанських племен і означає «рада племені» чи просто «гамірне збіговисько». І дійсно, кокуси проходять у формі зустрічей, на них обговорюють кандидатури керівників місцевих партійних осередків чи кандидатів у президенти від партії. Кокуси можуть тривати годинами. Це означає, що потенційно в них бере участь менше людей у порівнянні з праймеріз.
Праймеріз та кокуси триватимуть з лютого до початку червня 2016 року. Але ім’я переможця, найімовірніше, знатимуть задовго до цього. Вже перші внутрішньопартійні голосування значно звузили коло претендентів на кандидата в президенти. Дуже швидко залишаться лише двоє: фаворит і його суперник. Тому, хто програє у перших кількох праймеріз, стане значно важче знаходити фінансову підтримку та переконувати виборців у своїй спроможності здобути перемогу. Як правило, кандидати, які програли, швидко самі знімають свою кандидатуру. Досвід республіканців у 2008-му, 2012 роках показав, що вже після половини усіх праймеріз один із кандидатів мав достатньо підтримки, аби бути номінованим на кандидата від Республіканської партії. Швидше за все, не стане винятком і 2016 рік — попри незвичне для США розмаїття претендентів.
«Супервівторок», який цього року припав на 1 березня, зазвичай прояснює загальну розстановку сил у двох таборах. Якщо два остаточнi претенденти на участь у виборах не визначаться, то потрібно буде дочекатися наступних праймеріз і кокусів, які відбудуться 26 березня, та ще в окремих штатах у квітні та червні. Вони й мають вималювати остаточну картину.
Далі в липні відбудуться з’їзди партій: Республіканської — 18-22 числа у Клівленді та Демократичної — 25-28 числа у Філадельфії. На них буде офіційно затверджено по одному кандидату, який переміг у попередніх виборах (праймеріз і кокусах). У серпні, офіційному місяці відпусток, перерва у виборчій кампанії, а у вересні та жовтні відбуватиметься найактивніша фаза виборчих дебатів та теледискусій. Власне вибори 8 листопада не означають прямі народні вибори президента, а лише обрання виборців, які надалі проголосують за президента. Але це вже тема для іншої історії.
Присягу новообраний президент США складе 20 січня 2017 року.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
