Навесні 1944-го командир УПА «Захід» Грім сказав, що недалеко від полонини Малиновище з’явилось якесь військо у формі УПА. Кажуть, що вони з Волині. Через деякий час надійшла інформація вже з Волині про відділ у військовій формі та про інші відділи, які прийшли туди на місце таборування УПА — це три сотні. Були зодягнені, як стрільці, — у вишиванках, мазепинках із тризубом. Говорили галицьким діалектом. Командирові відділу, біля якого зупинився курінь, сказали, що вони з Галичини і розпочали рейд по Україні. Попросили дозволу на деякий час зупинитися на цьому терені, командир дозволив. Та минуло кілька днів, і чужі стрільці почали суперечки. Під час сварки сталося так, що хтось когось поранив, хтось когось убив, почалася перестрілка.
Місцевий відділ УПА покликав на допомогу ще одну сотню. Як результат, одна сотня чужого куреня відійшла на північ, друга — в Карпати, а третю сотню місцева УПА в сутичці майже повністю розбила. Дехто з «волиняків» сховався у лісі. Багато чужинців місцеві стрільці половили. Почалися допити — ким же насправді є ті стрільці і звідкіля прийшли. Із допитів довідалися, що прийшли вони з-під Москви. Розповіли, що під Москвою є інститут, який готує провокаторів на різні країни. Є відділ, у який входили вони, де вчать галицької говірки, вчать історію Галичини, є група жінок, яких навчають вишивати і там же шиють вишиті сорочки. Основним завданням у рейдах у Західну Україну було під виглядом воїнів УПА знаходити непевних осіб, із них створювати невеликі відділи у формі УПА, тероризувати місцеве населення і тим самим викликати в них вороже ставлення до УПА. Також допитувані розповіли, що під час їхнього навчання кілька груп відійшло в Галичину. Через деякий час із Волині було підтвердження такої інформації про групи провокаторів НКВС, які завдавали багато клопоту службі безпеки ОУН та розвідці УПА.
Сьогодні, у важкі для Української держави часи, з’являються особи, які, проголошуючи себе патріотами України, проводять роботу на знищення нашої держави. Верховна Рада разом із Президентом, обраними українським народом, зобов’язані берегти самостійність і незалежність Української держави.
Але в дійсності серед депутатів є особи, які ведуть пряму боротьбу проти Президента і уряду. Деякі депутати майже закликають до безладу в Україні, створюють опозиційні уряди. Діям таких депутатів допомагають голови їхніх політичних партій. Президент Порошенко, стаючи на цей пост, отримав непросту ситуацію в державі. Попередній президент Янукович та його уряд зовсім знищили озброєння армії, зрештою, саму армію, на мільярди доларів пограбували скарбницю держави, знищили більшість заводів і фабрик. Нинішній Президент докладає зусиль, аби відбудувати і зміцнити армію, створює умови, щоб у розбудові державності був задіяний увесь народ. Та на це зреагувала Росія. Вона втратила рабів-хохлів, які понад три століття працювали на неї. Були часи, коли десятки тисяч молодих українців та українок загнали в сибірські табори для каторжної роботи. Сьогодні Україна захотіла в Європу, відновлює армію, наводить порядок у різних сферах економіки. А Москва ж спокою не має, коли в Україні все йде на лад.
Боляче стає, коли бачиш, що українська нація по культурі, інтелекту, розумовому розвитку стоїть поряд із розвиненими народами Європи, але далі перебуває під пильним наглядом Москви і може знову стати її рабинею. Та прийшов час для української нації повернутися лицем до Тараса Шевченка і згадати його заклики об’єднатися, стати на захист своєї Вітчизни. І молоді пора братися до національного відродження всієї України, вчити історію Козаччини, Гетьманщини, Гайдамаччини та збройних повстань 1917-60 рр.
Молоді України треба дбати, щоб їхні діти й онуки жили у вільній заможній Україні. А псевдопатріотам, які не кинули служити Москві, вказати шлях на північ.
Стефанія КОСТЮК
Івано-Франківськ