Ось так виглядає Північно-Кримський канал без дніпровської води тепер, коли перекрили її доступ з України. Спроби добувати воду зі свердловин у Криму обернулись тим, що вода зникла в колодязях.
Нині про Крим говорять дуже багато, великий галас стоїть. А я пам’ятаю 1954 рік (мені тоді будо 12 років), коли Крим передали до складу України. Президія Верховної Ради РРФСР звернулася до Президії Верховної Ради України з проханням прийняти Кримську область під свою опіку. Звісно, Президія Верховної Ради УРСР не могла відмовити в такому проханні. Кримчан, чи хочуть вони перейти під егіду іншої республіки, ніхто не питав, так само, як ніхто не цікавився думкою громадян Росії, чи хочуть вони, щоб частина їхньої території перейшла до іншої республіки. Ніхто не вивчав думку корінних жителів Криму — кримських татар, бо вони тоді були в депортації, у вигнанні. Тим паче ніхто не запитував в українців: а чи потрібен їм отой тягар — Кримський півострів.
Нині в Росії кажуть, що Микита Хрущов віддав Крим Україні «по п’яні». Насправді, це зовсім не так. У 1953 році тодішній Перший секретар ЦК КПРС приїхав у Крим і побачив, що народне господарство ще не відбудоване по війні і народ живе у злиднях. Кримські татари вирощували на своїх землях виноград, робили вино, вирощували баштанні культури, займалися вівчарством, ткацтвом. Переселенці ж iз Росії (які приїхали на місце депортованих татар) цього робити не вміли. Микита Хрущов запитав нових кримчан: «Як вам живеться?» — «Плохо. Картоха нє родіт, кушать нєча...»
І ЦК КПРС вирішив передати Крим Україні, враховуючи, що українці хазяйновитіші, ніж росіяни (це визнають і самі російські політологи, економісти), і Крим економічно зросте. А тут ще планувалося будівництво Північно-Кримського каналу*. Раніше цей канал мали будувати Росія та Україна, а так фінансування будівництва повністю лягало на бюджет України. Ось причини, чому Крим перейшов під юрисдикцію України. Виходить, українці Крим не захоплювали і не анексували.
Нещодавно в інтернеті подивився, як колишній український журналіст і україноненависник за покликанням О. Чаленко говорив, що він об’їздив увесь захід Росії і бачив, як російські області процвітають, чого він не може казати про Україну. А я, як журналіст, звик сприймати те, що бачив і чув. У Росії був ще у 80-х минулого століття. У 1985 році їхав автобусом із Костроми у Москву. Проїжджаємо «дєрєвню». На узбіччі стоять дерев’яні хати — ні тобі садочка, ні квіточки, що є характерним для будь-якого українського села.
У Переславлі-Залеському зробили зупинку. Зайшов у придорожній буфет. На полицях — тільки бляшанки з кількою в томаті і слоїки з огірками кількарічної давнини. У приміщенні повно людей, бо завезли бочку пива. Продавчиня, дебела молодиця, цідячи в кухлі пінний напій, кожного клієнта немилосердно обкладає матюками. За що — не відомо. Ті навіть не реагують на таке хамство, либонь звикли, що матюччя — це норма життя. Гамір неймовірний. Нічого не купив, лиш подумав: «І це наші «старші» брати? То чому хорошому можна у них навчитися? Хіба що лаятись».
Скільки було ейфорії, крику, зойку, пісень, танців, крокодилячих сліз після так званого псевдореферендуму 16 березня 2014 р. Ще б пак! «Визволили» Крим від фашистів і бандерівців. Може, отой старий із Джанкоя, колишній воїн ОУН-УПА, якому було під 90 років, і є той фашист? Чи, може, оті дівчатка з українського відділення філологічного факультету Кримського університету, яким по-дружньому порадили не говорити українською в людних місцях, аби не дратувати окупантів, тьху ти, обмовився — «визволителів».
І сьогодні хизуватися медаллю «За визволення Криму» (хто ж і коли його захоплював?) — то вершина цинізму і блюзнірства.
Одна старенька, обливаючись слізьми, голосила, що хоче померти в Росії. Ну що ж, кожному своє. Кримчани хочуть померти в Росії, а українці хочуть жити в Європі.
* Рішення про будівництво Північно-Кримського каналу було прийняте 21 вересня 1950 року постановою ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР. Розпочалося ж будівництво вже після приєднання Криму до України, у 1957 р. (Ред.)
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
