«Я давно вже став українським націоналістом»

Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко.

«Я не міг стояти від такої теми осторонь»

Звісно ж, таке полотно спонукає до паралелей iз відомою роботою Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Сам Сергій Чайка цього й не заперечує.

«Цією картиною фактично перекинуто місток між моїми роботами на тему українського козацтва як унікального явища в нашій історії та сьогоденням, — говорить художник. — Адже воїни АТО — це спадкоємці славних козаків, які в тяжку годину залишили свої родини і пішли відстоювати наше право жити у цивілізованій, правовій державі».

Проте в картині Сергія Чайки є чимало принципових відмінностей. Приміром, наявність тварин.

«Життя воїнів АТО проходить на передовій, тому собаки, коти часто перебувають поряд iз ними, — пояснює художник. — Вони є не тільки помічниками, а й допомагають пережити напругу, стрес, втрати. До того ж собаки навчені розпізнавати міни, знаходити людей у завалах, переносити воду, боєприпаси».

Цікаво, що тварини на картині зображені з синьо-жовтими стрічками на шиї. А от прапор так званих «ЛНР» і «ДНР» автор підмостив замість підстилки для тих же собак.

Це теж є однією з характерних особливостей полотна Сергія Чайки — українське, патріотичне в мистецькому вираженні дисонує з російським, загарбницьким. Головну ідея закладено в центрі картини — Надія Савченко немовби вивищується над шаржевим зображенням російського президента Путіна з відомими абревіатурами ПТН-ПНХ.

«Образ Надії Савченко і в цій картині, і в Росії є уособленням стійкості, опору самої України, — зазначає Сергій Чайка. — Ця жінка возвеличується над зображенням Путіна, якому я надав максимум негативних відтінків, і цим утверджує нескореність як власну, так і всієї України».

Та й усі інші персонажі в картині не є видуманими. Фото бійців АТО художник узяв з iнтернету. При цьому Сергій Чайка стверджує, що має у своєму розпорядженні й реальні листи українських воїнів.

«Після Революції гідності Україна змінилася, стала іншою. А окупація Росією Криму, розпочата війна на Донбасі ще більше підняли хвилю патріотизму, — розповідає художник. — Кожен це виражає по-своєму — носінням вишиванок, віночків на голові, синьо-жовтими стрічками на сумочках, розмальовуванням у кольори українського прапора будівель, споруд, парканів... Я ж як художник-баталіст, що у своїй творчості вже давно втілює історію України, не міг стояти від такої теми осторонь. Це ж наша новітня історія, на жаль, трагічна, адже позначена численними людськими жертвами...»

«Українська душа була в мені ще змалку»

При цьому сам художник народився в російському місті Ростові-на-Дону. З восьмирічного віку мешкав у Підмосков’ї, де розташовувалася військова частина батька, який служив у загоні космонавтів.

«Родом мої батьки з України: тато — з Чернігівщини, мама — з Хмельниччини, — розповідає Сергій Чайка. — Отож українська душа була в мені присутня ще змалку. З дитинства я почав захоплюватися історією своїх предків — українських козаків iз роду Чайок. Допомагало її освоювати й те, що під час літніх канікул регулярно по три місяці проводив у родичів у Західній Україні. Навіть оточуючі говорили: дивіться, який козак росте! З іншого ж боку, скільки себе пам’ятаю, малював. І свою першу батальну картину написав ще в дев’ятому класі».

Проте спершу, як зізнається Сергій Чайка, він хотів піти батьковим шляхом — збирався вступати до суворовського училища. Але сам тато від такого вибору рішуче застеріг. Отож хлопчина вступив до 1-ї Московської художньої школи на вулиці Кропоткінській. Поруч розташовувалася Академія художеств. І коли там змінювали експозиції, до студентів зверталися по допомогу в перенесенні картин. Досi митець згадує те особливе піднесення, з яким він власними руками торкався до шедеврів класиків живопису, які міг розглядати бозна скільки часу, вдихав дивовижну енергетику, дух автора.

Пізніше майбутній художник закінчив художньо-графічний факультет Московського педагогічного інституту, працював учителем малювання.

У Дніпропетровську опинився після того, як познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Оскільки свого житла у Москві не мав, то вирішили жити в неї. Було це в 1989 році, цей період iще називають «хлібним часом». Адже за два роки роботи в художньо-оформлювальному кооперативі спромігся заробити на двокімнатну квартиру, яку пізніше переобладнав на студію. Займатися довелося всім — від створення малих архітектурних форм (пам’ятних знаків, дошок тощо) до оформлення палаців культури на теренах усієї Дніпропетровської області.

Коли ж у кооперативі виникли проблеми, мусив заробляти на прожиття в Польщі. Там теж працював не зовсім за своїм профілем — займався різьбою по дереву на підприємстві, яке виробляло меблеві гарнітури авторської роботи.

Після повернення в 1995 році до Дніпропетровська потрапив, як кажуть у таких випадках, iз корабля на бал. Дізнавшись, що в місті готують грандіозну виставку «Пан-Україна», взяв у ній участь iз двома полотнами — «Битва під Батогом» і «Повернення козаків iз походу», з якими завоював перше місце. Відтоді Сергій Чайка працює як художник-баталіст.

«Пишаюся кожним, хто став на захист Батьківщини»

«Коли я приїхав до Дніпропетровська, то дуже здивувався, що ніхто з місцевих художників в історичному українському стилі не працює, — розповідає. — Тому ще працюючи в кооперативі, до цієї теми долучався, розписуючи палаци культури, створював картини з козацьким побутом, батальні сцени. Та й у Польщі суто для себе батальним живописом займався».

На сьогодні Сергієм Чайкою створено понад сто історичних полотен. Зокрема «Нестримна сила козацького духу», «Битва під Берестечком», «Ліквідація Січі», «Благословіння козаків»... Багато з них перебувають у музеях і приватних колекціях різних країн.

Більше того, як стверджують мистецтвознавці, Сергій Чайка нині є не тільки найвизначнішим художником, що працює у даному напрямі, а й єдиним вітчизняним художником-баталістом. Цьому є пояснення. Батальні картини — особливий напрям у живописі, так би мовити, його вищий пілотаж. Адже їх створення є не тільки самовираженням митця, а й вимагає глибокого знання історії, побуту козаків, їхнього озброєння в усіх деталях, бо такий жанр вимагає ще й максимальної точності відтворення. Недарма ж кажуть, що такої історичної бази з одягу, озброєнь, стягів, клейнодів немає навіть у музеях.

Отож можна сказати, що до теми АТО Сергій Чайка підійшов органічно, віддавши понад двадцять років оспівуванню історії наших героїчних предків, запорозьких козаків.

«Своєю картиною я насамперед хочу засвідчити підтримку всіх воїнів АТО, — наголошує художник. — У моєму полотні закладено ідею прославлення мужності, стійкості, винахідливості, здатності витримувати найскладніші випробування, але при цьому зберігати свою душу. Саме таке поєднання я бачу в сучасних українських воїнів. І воно є запорукою того, що нашу Україну ми відстоїмо. Тому в композиції моєї картини чітко проглядається латинська буква «V», що означає вікторію, перемогу. При цьому я намагаюся підкреслити, що наші воїни воюють не проти Росії, а за Україну. Та й сам я вже давно став українським націоналістом, хоч і російськомовний. А тому дякую Путіну за те, що нарешті поклав кінець постійним ваганням українців: ми з Росією чи без неї? Нинішніми подіями в Криму та на Донбасі сформовано однозначну відповідь: ми — самостійна нація. Тільки прикро, що це усвідомлення прийшло до нас дорогою ціною, ціною тисяч людських життів. Тому я пишаюся кожним iз воїнів, хто став на захист своєї Батьківщини. Тож і моя картина «Воїни АТО пишуть листа Путіну» — це насамперед виклик, громадянська позиція.