Як студенти «підтримують» Януковича, Україна вже пересвідчилася. (Фото УНІАН.)
Ви ще не чули? У Донецьку місцеве ЗАТ «АВК» припинило випуск цукерок «Курочка ряба». Бо, по-перше, шоколадні цукерки — майже копія мініатюрних яєчок. А по-друге, самі коробки зроблені у формі яйця завбільшки з гарматне ядро. Що вже, погодьтеся, є відвертою насмішкою над «Ядиним» кандидатом у президенти, якого збив з ніг «снаряд», мабуть, такого ж розміру...
Утім, якщо серйозно, на трагікомічні події в Івано-Франківську в Донецьку відреагували не тільки цим зразком усної народної творчості, що гуляє містом. Само собою, того ж дня мерщій зібрали мітинг, переважно зі студентів (за офіційною версією, ініціатором акції став місцевий осередок Спілки молоді регіонів України), де гнівно засудили «звірячий замах» та методи, до яких буцімто вдається опозиція. Про це засвідчили і промовисті гасла, які роздали молодим людям тримати над головами. Та саме на цих гаслах і є сенс зупинитися трохи детальніше. І неважко переконатися, що організатори дійства суперечать самі ж собі.
Ніхто й не заперечує. Одне лише дивує, чому знехтували цією твердою переконаністю юні донеччани наприкінці пам'ятного минулорічного жовтня. Бо їхню тодішню роль у зірванні з'їзду «Нашої України» переоцінити важко. Добряче розігріті спиртним петеушники та їхні однолітки з вузів, звезені з усіх куточків області, успішно впоралися з поставленим завданням. Щоправда, потім деякі бідкалися, що не отримали у повному обсязі обіцяних сум заробітку...
Утім не будемо про минуле. Тим більше що в ході виборчих перегонів донецьким юнакам теж гріх скаржитися на безробіття . Навпаки — хлопці й надалі залишаються рушійною силою запеклого передвиборчого протистояння головному конкуренту влади.
— У нас є достовірна інформація, — розповідає перший заступник регіонального виборчого штабу Віктора Ющенка Петро Гарват, — про створення ще заздалегідь молодіжно-студентських формувань різного призначення. Одні, наприклад, відповідають за нашу агітацію. І працюють у цьому напрямі по-ударному: зривають агітаційні плакати й листівки майже відразу після їх розвішування. А про серйозний рівень роботи засвідчує й наступний факт. Виявляється, за кожними групами молодиків закріплені окремі міські квартали, які вони ретельно «зачищають» від наших агіток. А за кожні огріхи хлопці несуть покарання традиційно — ударом по кишені. Тому й стараються і намагаються не прогавити на своїй території жодного плаката з кольорами та символікою «Нашої України».
А ось інші молодики, більшість з яких уже має отой досвід, яким у юності двічі збагачувався і «Ядиний», відповідають за іншу ділянку роботи. Ті ж зустрічі «нашоукраїнців» із виборцями, на яких «пацани» ведуть себе досить агресивно і відразу вступають у словесну перепалку (часто на «фені») з довіреними особами Віктора Ющенка і відверто провокують подальше з'ясування стосунків врукопашну. Або взагалі відважуються на «візит» до приміщень місцевих штабів «нашоукраїнців». До речі, нещодавно такі гості побували у штабі Слов'янська. Щоправда, мерщій потікали звідти спіймавши облизня.
До приміщення штабу серед білого дня четверо молодиків увірвалися з певними намірами. Про що засвідчували й палиці в руках двох із них. Є припущення, що лиходії збиралися потрощити оргтехніку. Однак їхня розвідка не спрацювала, адже в приміщенні в цей час, окрім двох співробітників штабу, перебували ще аж четверо працівників міліції. Оті четверо з дерев'яними дрючками відразу кинулися навтьоки. А ті, що з гумовими, — за ними. Але робили це так «спритно», що перша четвірка без перешкод вскочила у білу «п'ятірку» — і тільки їх і бачили.
У тому, що наголос зроблено на камінні, яке, мовляв, метеоритним дощем летіло в бік потерпілого в Івано-Франківську, нічого дивного. Бо уявіть, якби на гаслі означили справжню зброю «замаху». Навіть для цієї абсурдної акції у вигляді мітингу-протесту це було б занадто.
Ніде правди діти — до каміння «шістки» місцевих владних структур вдаються (тьху-тьху!) не так часто. Є й інші аргументи. Наприклад, як уже писала «УМ», в одному з містечок області під час зустрічі народного депутата блоку «НУ» з виборцями столичному гостю кинули під ноги... презерватив з водою.
Та цей — теж дуже вагомий — аргумент, схоже, таки був передостаннім. Далі вже надійшла черга каміння. Нещодавно в Пролетарському районі Донецька різко згадали, що каміння здавна було зброєю не тільки пролетарів. Пізно ввечері невідомі, ставши навпроти вікон штабу Віктора Ющенка і взявши у жмені «останній аргумент», вдарили залпом. Звісно, шкоду заподіяно чималу, бо тільки, аби знову засклити три вікна, довелося розкошелюватися на півтисячі гривень.
Тому поки залишається тільки сподіватися, що до каміння як до аргументу опоненти народного кандидата в президенти вдалися й справді востаннє.
Куди не пройде? До Донецька та області? Так без подібного жорсткого протистояння опонентам тоді місцева влада взагалі як без рук. Бо без цього в останні роки тут і вибори — не вибори і референдум — не референдум. Адже про той тиск, який чиниться на виборців задля «потрібного» результату, вже складаються легенди. І нинішнє брутальне протистояння Віктору Ющенку продовжує й без того довжелезний список «розборок» з позицій грубої сили.
Тільки у вересні у Донецьку безцеремонно захопили два намети на підтримку Віктора Ющенка. Спершу пригода сталася у Куйбишівському районі міста, де меткі молодики миттєво розібрали агітаційний намет, повантажили в мікроавтобус і зникли.
А потім така ж доля спіткала намет у Кіровському районі, що зміг простояти всього пару годин, а далі його теж загарбали просто посеред білого дня.
І було б великою наївністю вважати, що біля тих наметів, які продовжують вести агітацію за свого лідера, не виникає проблем. Та скільки завгодно!
— Складається враження, — каже Петро Гарват, — що своєю присутністю ми ополчили проти себе всіх і вся. Наші опоненти навіть за певним графіком працюють. Приміром, ось так: у понеділок до агітаторів приходить представник ЖЕКу, у вівторок — архітектор, у середу — комісія з самовільного захоплення землі, в четвер — міліція, у п'ятницю — санепідемстанція. І всі, звичайно, вимагають одного — негайно припинити роботу й забиратися звідси.
Однак оскільки переважно зусилля «наметозаклопотаних» у таких випадках дорівнюють нулю, в хід iде «важка артилерія». Тобто, аби перешкодити агітаційній роботі за Віктора Ющенка, тут не гребують банальним пограбуванням. Саме так наприкінці вересня спустошили склад регіонального виборчого штабу, розташований у Куйбишівському районі. І в тому, що діяли не початківці, а професіонали, сумніватись не доводиться. Адже зловмисники наважились на напад, дочекавшись завезення до складського приміщення свіжої агітаційної літератури. А ще попередньо чітко відстежили режим охорони. Цікаво, що сигналізація, виведена на пульт об'єкта, цього вечора чомусь не спрацювала і невідомі, зламавши замок, вивезли зі складу листівки, газети та іншу агітаційну продукцію вантажним автомобілем. Його габаритні вогні тільки й встиг побачити один з охоронців...
Якраз є дуже великі сумніви, що того дня молоді люди були готові горою стояти за «Ядиного», який несподівано опинився в горизонтальному положенні. Приміром, навіть на тому ж мітингу самі юнаки та юнки відверто пирхали й реготали, чуючи від промовців нав'язуване трактування пригоди — «звірячий замах», «бандитський напад», «пролилася кров» тощо. Бо добре розуміли всю абсурдність ситуації.
А вже в наступні дні автору цих рядків неодноразово доводилося чути кепкування навіть від осіб, чиє службове становище зобов'язувало переконувати всіх, що в «потерпілого» поцілили як мінімум з гранатомета. Тобто навіть у рідному регіоні репутація людини, на підтримку й захист якої спробували організувати «обурення трудящих», беркицьнулася паралельно отому падінню на тротуар.
«Ми за чесні вибори!»
Узагалі на сміх курям. Отим курям, які віднедавна увійшли в сучасну історію української політики і дещо посприяли тому, аби один із претендентів на президентську булаву в ту ж історію влип.
Янукович, Тигіпко і Герман проводять виховну бесіду з 17-річним студентом, який кинув у Прем'єра яйце.
Янукович (з докором):
— Ех, парєнь, я в твої годи...
Коли глянути правді в лице,
То побачимо подвиг ратний, —
Прямо в груди курине яйце
Круто пре, мов снаряд гарматний.
За сценарієм — як тут буть?
Ще ж не видно в повітрі каміння!
Краще м'яко упасти, мабуть,
Артистичне являючи вміння.
Сам по собі прийшов рішенець —
Неодмінно потрібно впасти,
І в польоті — якщо ти боєць! —
З переляку в штани не накласти.
Ледь хитнувшись, коліна згинать,
Зображати Танталові муки,
А насправді спокійно лягать
Охоронцям ретельним на руки.
Дві години в шпиталі лежать,
Імітуючи реанімацію,
Щоб із телика людям стогнать
Про підступну бандерівську акцію:
— Що зі мною зробили вони,
В мене кинувши розбрату штучку?!..
Він на службу вернувсь, як з війни,
Проклинаючи курку-не-сучку,
Ту, що сміла знести яйце,
Смертоносне для організму...
Якщо глянуть не-сучці в лице,
З-під хвоста вийде символ фашизму.
У двобої із символом тим
Згуртувалися владоможці,
Певні того, що шляхом крутим
Круто вирвуться в переможці.
І вже нині їх горня мета
В курки світиться з-під хвоста!!!
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
