Зараз уже майже ніхто ані з політиків вищого ешелону, ані зі звичайних виборців не згадує той багатообіцяльний час, коли опозиція існувала й боролася у форматі «четвірки» та «трійки». Коли — скажімо, 16 вересня 2002 року — на сходах Українського дому перед стотисячним мітингом промовляли й підписували радикальні антипрезидентські відозви лідери СПУ і «Нашої України», КПУ і БЮТ. Невдовзі зі зрозумілих причин убік відійшли комуністи. Але існувала «трійка», і здавалося, що саме в цій коалiції суперечностей не настільки багато, що розум — колективний та окремих лідерів — все ж підкаже оптимальний для бiльшості українських виборців варіант — єдиний кандидат на президентських виборах-2004. Утім не так сталося. Чи то погорда вiдіграла свою вирішальну роль, чи то було блискуче реалізовано одну з локальних схем «кризових менеджерів» із Банкової, чи то «два в одному», але Олександр Мороз знову став кандидатом у президенти. Як і в 1994-му та 1999-му, коли сивочолий ветеран трьох воєн за булаву набирав, відповідно, 13,33 і 11,29 відсотка голосів у перших турах, не виходячи навіть у фінал змагань.
Замість тріумвірату —брат на брата?
Історія не знає умовного способу, тож ми не будемо зараз аналізувати, який рейтинг мав би найпопулярніший у народі кандидат від опозиції — Віктор Ющенко, — якби до коаліції «Сила народу», в компанію до «Нашої України», увійшла не тільки Юлія Тимошенко зі своїм блоком, а й Олександр Мороз зі своєю СПУ. Якби тріумвірат різнобічних лідерів та партій спромігся розподілити вірогідні солодкі трофеї й нинішні непрості обов'язки. Пані Тимошенко переступила через своє «его», пан-товариш Мороз, на жаль, ні, зайве підтвердивши правдивість анекдоту про кількість гетьманів поміж трьох українців.
Зараз соціологічні дослідження показують президентський рейтинг лідера Соцпартії на рівні близько 6 відсотків, однак Сан Санич гадає, що й із таким багажем можна вирішувати конкретні політичні завдання. І не лише ті, що пов'язані з реалізацією тут і зараз будь-якої, навіть поданої з Адміністрації Президента, політичної реформи, або ж ті, що полягають у неодмінній «розкрутці» імені незмінного вождя перед багатопартійними виборами до парламенту 2006 року. Амбіції й карти у штабі СПУ зараз лягають так, що Олександр Мороз — сам чи з подачі своєї «правої руки» Йосипа Вінського — вважає, що саме він усе ще має шанси виграти саме ці вибори.
Авжеж, у соціалістів — своє бачення рейтингів. Це чимось нагадує підхід до виборів багатьох «технічних» кандидатів, які розуміють, що з 0,1% популярності Президентом стати не можна. Власне, і з 6% теж. Але пояснення наступальних амбіцій і в Мороза, і у Ржавського майже однакове: а раптом? а все ж може бути? а стали ж, приміром, чемпіонами Європи з футболу греки, на яких перед початком першості поставив би лише фанат Еллади? Що ж, чекати лишилося вже недовго, аби переконатися, що явні фаворити на виборах усе-таки залишаються явними фаворитами, їхні рейтинги нікуди не зникають, результати перших і других турів у цьому змаганні спрогнозувати не так і складно, а політична гра, аби проілюструвати несподівану «грецьку» футбольну схему, має бути грою без моралі й правил узагалі. Ми ж наразі можемо констатувати, що Олександр Олександрович, ніби чи справді в молодечому запалі, обрав максималістський підхід і воює лише за перемогу. Такий підхід, як це не прикро, грає на послаблення лідера іншої, значно більшої частини опозиційного спектра — Віктора Ющенка, який, попри все, з рейтингом близько 30 відсотків (уп'ятеро більшим за Морозовий) залишається лідером виборчих симпатій загалом. Отже, такий змагальний підхід Мороза — на руку владі. Знову вживаємо вставну конструкцію «на жаль», однак нікуди від цього не дітися: навіть деякі зовнішні ознаки виборчої кампанії лідера СПУ показують, що полягає вона (кампанія) у протистоянні не лише з владним режимом, а і з Віктором Ющенком. Що омріяні додаткові відсотки до свого не надто переконливого рейтингу Мороз намагається відскубнути не з електоральної бази Януковича й Кучми, і не з фундаменту комуністів, який останнім часом і так знизився до рівня плінтуса (у Симоненка зараз немає навіть 7% підтримки, хоча на виборах до ВР у 2002 році Компартія набрала 20% голосів), а у Ющенка. Шкода. Адже такі оптимістичні схеми вимальовувалися колись перед іще єдиною опозиційною «трійкою»...
Снігова куля, яку слід зупинити
Ця стаття — лише спроба осмислити й показати, що відбувається, до того ж, особисто думка автора. І не хотілося б, аби Олександр Олександрович знову ображався на «ющенківську» пресу, чомусь вважаючи, ніби вона керується якимись «темниками» на кшталт президентських медіа. В нас — зовсім не так. Тим часом подібне, доволі грубе ставлення Мороза до ЗМІ призвело до того, що іміджеві пробоїни отримав навіть той медіа-корпус, який завжди симпатизував передусім лідерові СПУ. Припинили вихід у друкованому вигляді «Грані +», а їхня найбойовитіша авторка Тетяна Коробова, яка почала аналізувати хитання виборчої кампанії Мороза не у вигідному для нього різкому світлі, остаточно побила горщики з колись найприйнятнішим політиком і тепер уже викриває в тому числі й Мороза. Чим не симптом? Чи знову Сан Санич говоритиме про фінансові чинники?
Так, ми щиро радіємо, коли Морозові вдається про щось домовитися й порозумітися бодай у якихось тактичних питаннях із партнерами (називаємо їх саме так) по виборчих перегонах. Приміром, днями Віктор Ющенко, який перебував на лікуванні у Відні, та Олександр Мороз мали телефонну розмову, в якій зійшлися на основному підході до президентських виборів. Як вiдзначив Ющенко, «розмова була дуже теплою, і в ній обидва кандидати засвідчили свою єдність у головному — нинішня виборча кампанія повинна відбутися демократично і прозоро». Співрозмовники висловили переконання, що вони разом зі своїми штабами зроблять усе, аби унеможливити фальсифікації виборів і залучити на дільниці якомога більше незалежних спостерігачів. Сайт В. Ю. повідомляє, що лідер Соцпартії побажав Ющенку якнайшвидше одужати та повернутися до активної виборчої кампанії, у свою чергу, лідер «Нашої України» «щиро подякував колезі за слова підтримки». Інакше й не має біти між політиками, котрі не так давно підписували обопільну угоду про чесні вибори. Але, доводиться констатувати, інтернет-видання де в чому мають рацію, коли оздоблюють повідомлення про такі бесіди заголовком «Мороз і Ющенко помирилися». Значить, перед тим вони якось сварилися? Не без того. Хоча йдеться не так про лідерів, а про членів їхніх команд. Вони ж, як іноді здається, чи то роблять своїм лідерам недолугі ведмежі послуги, що заважають налагодженню якісної співпраці із соратниками з паралельного табору, чи то навмисно роздмухують жар протистояння з одного боку великої барикади.
Уже кілька місяців поспіль «темниковим» сайтам, газетам та каналам не треба особливо напружуватися — лише використовувати для роздмухування суперечностей між гілками опозиції заяви голови центроштабу Мороза Йосипа Вінського. Перший секретар СПУ справді вельми часто забуває про формат угод щодо чесних виборів, екс-«трійки» тощо і використовує найменші приводи, аби на догоду Медведчуку і компанії «вийти у світ» із заявами, спрямованими проти Ющенка та його оточення. Йосип Вікентійович може говорити хоч про причетність (більш ніж сумнівну) «нашоукраїнців» до побиття агітатора за Мороза на Львівщині, хоч про недовіру до колишніх «кучмістів» — нинішніх членів штабу Ющенка — у спільній роботі щодо контролю за прозорістю виборів. Викликає підозри вже хоча б те, що підконтрольні владі ЗМІ розносять заяви ентузіаста-коментатора Вінського по всій країні. Чи не завелика розкіш як для представника опозиційної партії, Олександре Олександровичу?
Дійшло до того, що штаб Мороза — листом того самого Йосипа Вінського! — запропонував Ющенкові взяти участь у передвиборчих теледебатах із лідером СПУ. Зазначмо: не кандидату від влади, Прем'єр-міністру Януковичу, якому, за ідеєю, й мав би опонувати кожен справді опозиційний кандидат, а саме соратникові (колишньому?) по опозиції. Вінський викликає Ющенка на дебати з Морозом «на одному або кількох центральних телеканалах» (схоже, саме на есдеківських «Інтері», «1+1» та УТ-1), бо «переконаний, що вибори 2004 року мали б започаткувати дійсно прозору, зрозумілу для населення коректну процедуру політичного діалогу між кандидатами». «Врешті- решт, українські виборці мають голосувати за конкретну людину, а не за міфи, не за розробки політтехнологів», — зазначає керівник виборчого штабу Мороза. Зайвий раз наштовхуючи на думку, що соціалісти борються саме з Ющенком. Принаймні деякі.
Одну з останніх заяв перший секретар СПУ зробив наприкінці вересня, коли обрав для себе як інформаційний привід заяву представника команди Ющенка Юрія Костенка. Погодившись із позицією візаві та повторивши, що «кандидат від влади не має жодного шансу бути обраним, тому за відсутності В.Ющенка, цілком імовірно, переможе О. Мороз», надалі Йосип Вікентійович звично пустився «припечатувати» ющенківців за їх ставлення до політреформи, спростовувати той факт, що через позицію Мороза відкладалося підписання угоди про блок між Ющенком і Тимошенко, звинувачувати рухівців у тому, що на минулих виборах вони підтримували «бандитський режим» і навіть голосували за імплементацію кучмівського референдуму-2000. Можна було б розвинути тему й закинути соціалістам, що тепер уже їхня позиція скидається на співпрацю з тим самим «бандитським режимом», а нинішню політреформу ініціює той самий Кучма, що запропонував і референдум у 2000 році. Та не будемо, аби не накликати нові гнівні філіпіки Йосипа Вінського. Котрого, до речі, не підтримує багато хто навіть у керівництві Соцпартії, не кажучи вже про партійні «низи».
Дія породжує протидію, і поки лідери відмовчуються, не надто приємними словами перегукуються підлеглі. Ющенко не говорив нічого, поки Мороз у коментарі щодо отруєння В.Ю. не порекомендував раціон із сала й картоплі, почувши неприємну відповідь щодо несправжньої опозиційності та «підтанцьовок» у Медведчука. Наче в дитячій пісочниці, аксакал опозиції «наябедничав» про членство Ющенка в наглядовій раді фонду «Соціальний захист» на виборах-1999... А там уже були і зовсім зайві та некоректні заяви «нашоукраїнця» Євгена Червоненка про зацікавленість Олександра Олександровича в нездужанні Віктора Андрійовича, і пристрасті з нагоди показу на тому ж «5-му каналі», де виступав Червоненко, програми Володимира Ар'єва «Закрита зона» із оновленим та не надто правдоподібним і коректним трактуванням «справи Гонгадзе». Цю снігову кулю легко штовхнути зі схилу й важко зупинити. Будемо сподіватися, що у телефонних розмовах Ющенка з Морозом це зробити вдалося. Якщо, звісно, завтра знову не візьмуться обмінюватися уколами їхнi штабiсти.
Хто грається в рейтинги?
Один із рожевих агітплакатів за Олександра Мороза, які масово розклеюють по містах і селах, свідчить, що соціалісти на чолі з О.О. «не граються в рейтинги», а дійсно «допомагають людям». Допомагають, як видно, насаджувати суспільству думку про вагомість нинішнього Мороза. Бо, за даними з різних відкритих джерел, сенс балотування лідера СПУ в президенти полягає саме в тому, що його переконали: рейтинг Сан Санича насправді значно вищий, аніж показують усілякі «Соціси» й «Демініціативи», і з цим набутком можна претендувати на папаху. Багатьом здавалося, що це тільки в 1999 році «лише Мороз міг перемогти Кучму». Нині лідер СПУ, схоже, живе міфом, перенісшись у реальність п'ятирічної давнини. Видно, Йосип Вікентійович має особливий дар переконувати, якщо головний соціаліст іноді й сам говорить про недоступні для інших соціологічні джерела, здобуті чи не на самій Банковій, які вселяють у нього віру у свої шанси.
По поштових скриньках — зокрема, й у Києві на Печерську — розповсюджуються нібито безвідносні до будь-яких політичних сил так звані «Бюлетені КСПУ» («Комітету сприяння прозорим українським виборам»), з яких видно «вуха» соціалістів. А головне — видно, нібито максимальний рейтинг Віктора Ющенка по всій Україні і в першому, і в другому турах вичерпаний до дна і не перевищує 25 відсотків. Тоді як Віктор Янукович нині має насправді лише 9,2 відсотка, а із застосуванням адмінресурсу і фальсифікацій може набрати понад 25,2. При цьому за підсумками першого туру рейтинг Петра Симоненка має бути близько 17 відсотків, а в Олександра Мороза — всі 19. Звідси «зрозумілий» висновок «а ля 1999»: лише Мороз може перемогти кандидата від влади. Як пояснює новий піарник Сан Санича Олесь Доній у рекламних радіороликах, Мороз — центрист, і тому саме до нього найкращим чином можуть перейти і голоси націонал-демократа Ющенка, і лівого Симоненка.
Що це, як не та сама гра в рейтинги, у неприйнятті якої соціалісти клянуться на плакатах? Завищена більш ніж удвічі «президентська» самооцінка в умовах, коли навіть найзатятіші «більшовики» говорять про відсутність шансів для реалізації в парламенті проекту «Політична реформа» (а саме для його реалізації нібито починав балотуватися Мороз), — ще один тривожний симптом. Симптом гри одразу в кілька воріт, який почав проявлятися у Сан Санича та його однопартійців ще під час голосування за різних прем'єр-мінiстрів та їхні програми.
Не погоджуючись зі згаданою вище оцінкою Євгена Червоненка, відзначимо все ж, що принаймні частина оточення Олександра Мороза стимулює його до балотування хоча б у ролі «дублера» Віктора Ющенка: якщо того знімуть із реєстрації або, чого доброго, у В. Ю. не буде фізичної змоги для продовження боротьби, лідер СПУ вступить у вирішальний бій. Чи коректно діяти так, сподіваючись на один шанс зі ста й наближаючи його боротьбою із самим Ющенком, — питання.
Тим часом ті самі нелюбі Сан Саничу рейтинги показують, що не Ющенкові виборці готуються голосувати за Мороза, а навпаки — Морозові за Ющенка. За даними останнього соцопитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» і Центром «Соціс», у першому турі виборів Олександра Мороза наразі готові підтримати 5,6% виборців. У разі виходу в другий тур Ющенка і Януковича їхні голоси переходять переважно до Ющенка (42%). За Януковича можуть проголосувати 14% морозівців; проти обох основних кандидатів — 24%. Зауважимо при цьому, що з голосів Петра Симоненка (6,8%) до Януковича переходить чверть (25%), до Ющенка — 14%. Тобто за умови, що лідери СПУ і КПУ в першому турі мають приблизно однакову підтримку, на другий тур їхня база активніше поповнить скарбничку саме Ющенка, при цьому — головним чином саме за рахунок морозівців.
Нинішні виборці Олександра Олександровича не соромляться відкрити свій вирішальний вибір у цих «великих перегонах». Вони вже обпеклися на «канівській четвірці» п'ятирічної давнини. Чи не суперечить їхній позиції сам Мороз, який дечим дуже нагадує Євгена Марчука-1999? І чи не призведе така позиція до того, що в наступних виборчих змаганнях симпатиків СПУ та її лідера буде ще менше?