«Титанік» іде на таран

Даремно раділи, що нафта дешевшає. Нові реалії продовжують своє повзуче, але впевнене просування вперед спиною. Нормальний борщ уже давно зжерла інфляція. Споживчий кошик для середнього українця розрахований держкомстатом, очевидно, орієнтуючись на мертвих і ненароджених.

Бо всі там, на горі, дуже турбуються про народ, клятвено притискаючи до «Бріоні» руку з годинником, на який пересічному українцю «пахати» років 40 трудового життя — за умови, що харчуватиметься святим духом і прикриватиме «грішне тіло» фіговим листком. А ціни й далі ростуть. От у Вінниці новий удар по нервах: iз квітня подорожчає проїзд у громадському транспорті. Проїзд у трамваї і тролейбусі може коштувати на гривню дорожче: не дві, а три гривні.

І тоді вінничанам доведеться платити за тарифами, більш схожими, якщо не на європейські, то принаймні на київські. Цього нібито вимагають як приватні перевізники, так і комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія». Перевізники нарікають, що підвищення цін на пальне та обслуговування автомобілів змушує піднімати ціни на проїзд.

«Ми чекали рік, думали, що ситуація в країні якось зміниться, — каже приватний підприємець Олександр Гота. — Після підвищення ціни на долар обслуговування «маршруток» обходиться дорожче. Для підвищення якості перевезення пасажирів та утримання автомобілів у належному стані ми просимо міську владу переглянути ціни на проїзд». За словами Олександра Гота, ціни на проїзд у повних маршрутах потрібно підняти до 4 гривень, коротких — 3,50. 

Заступник КП «Вінницька транспортна компанія» з питань експлуатації Микола Заверуха вважає економічно обґрунтованими тарифами на проїзд в електротранспорті 3,50 гривнi, а в автобусах — 4 грн. Але поки що погоджуються підняти ціну на гривню: в електротранспорті — 3 гривні, в автобусах — 3,50. За словами заступника міського голови Галини Якубович, вінницька мерія усвiдомлює, що тарифи потрібно переглядати, адже останнього разу це робили в серпні 2014 року. Проте нікому немає діла до того, що середній розмір зарплат залишається на старому, довоєнному, рівні. І у Вінниці вона не те що до європейської, а й до столичної не дотягує.

Більшість мешканців обласного центру, м’яко кажучи, не в захваті. Одні не ймуть віри, що можновладці на таке здатні, інші дорікають: «ще хліб зробіть по 100 гривень», вважаючи, що тепер побільшає «зайців». Дехто висловлює власні антиобґрунтування чиновників і перевізників.

«Повірте, з кожної «маршрутки» на «вирішення» питання збирали по 100 грн. Невеликі гроші, але в місті 250 машин, якщо не помиляюсь, от і порахуйте і подумайте», — каже мешканець міста, який назвався просто «вінничанином». — А чому ці перевізники (не плутати з водіями маршрутних таксі), коли купували дизпаливо по 25 грн., репетували, коли воно впало до 16 (а декотрі на оптових базах беруть ще дешевше)? Нерентабельні перевезення? Тоді «геть iз пляжу», знайдуться ті, хто буде возити по 3 і навіть по 2,5 грн., але хто їх пустить працювати, як самі ж перевізники або їхнє лобі як не в міській раді, то в облраді обґрунтовують тарифи.  Чистий заробіток перевізника у місті 800-1500 грн. (не враховуючи, амортизацію, зарплату, паливо) — у день! Не за місяць, не за тиждень, а за день»

Ще один мешканець обласного центру Олександр Столяров вважає, що той, хто знає, звідки беруться на практиці тарифи, як вимірюється пасажиропотік, просто «ридає з цього цирку».

В аналітика з народу свої розрахунки: «Якщо відняти від тарифу суму, що платять, аби саме тобі видали ліцензію на маршрут і відмінусувати занижений реальний потік пасажирів — то справжній тариф вийде значно нижчим! Решта осідає в «потрібних кишенях», — вважає Столяров.

Загалом, це було очікувано, коли в міськраді повідомили, що пільги на проїзд  пенсіонерам не зніматимуть. Хоча обіцянка ця звучала ще два місяці тому і, можливо, слугує вуаллю, а коли дійде до справи, то реально пільгами зможуть користуватись лише учасники і ветерани Куликовської битви.