Адвокати-«фронтовики»

Усі партійні заходи та заяви «Народного фронту» останнім часом і так не сприймалися всерйоз. А після того, як нинішні вожді в процесі розіграшу народу за чечетовською комбінацією «розвели як кошенят» навколо «відставки» Кабміну та залишили за собою всі попередні важелі впливу на ситуацію в країні, то й поготів. Ну а на Вінниччині — тим більше. Тут місцевий осередок де-факто був підзвітний тодішньому міському голові Вінниці Володимиру Гройсману. І в 2012 році, коли на загальноукраїнському рівні «Батьківщина» й «Народний фронт» виступали єдиною командою, яку очолив Арсеній Яценюк, на Вінниччині домогтися співпраці від місцевого керівництва осередку партії Яценюка лідеру обласної організації «Батьківщини» не вдалось.

Махновщина по-вінницьки

На початку буремного 2014 року, в лютому, фракція «фронтовиків» у Вінницькій обласній раді саморозпустилася, переформатувалася (замість 8 стало 12 депутатів), утворивши депутатську групу «Совість України». Очолив її нинішній голова ОДА Валерій Коровій. Заради цього Валерій Вікторович вийшов із фракції партії «Єдність».

Зазначимо, що від «Совісті України» в часи Януковича переміг на виборах мера Вінниці нинішній спікер парламенту. Цікава трансформація по-вінницьки, з огляду на те, що в Україні від згаданої партії обиралися мери двох обласних центрів: у Вінниці й Полтаві. І якщо на Вінниччині в облраді утворили філіал Володимира Гройсмана, то полтавський міський голова просто став членом Партії регіонів. Досить знаковою вважалась і заява новоутвореної групи вінницької облради, у ній закликали в тодішній уже революційній ситуації «шукати діалог, компроміс» та приєднуватись до депутатської групи, «яка не буде керуватися директивами політичних лідерів» зі столиці. Ну що ж, подібні кроки можна вважати методикою азів самозбереження. Адже гіпотетично Янукович, якби не зробив фатальних помилок, міг би втриматись у кріслі до кінця каденції. І тоді шальки терезів похилилися б в інший бік.

У кінці лютого, коли вінницький Майдан вибрав нового голову облради замість екс-члена ПР Сергія Татусяка й вимагав від депутатів, аби ті підтримали на посаду голови одного зі своїх координаторів, рухівця Сергія Свитка, «Єдність» та «Совість» заявили, що не братимуть участі в сесії, де обиратимуть головою активіста Майдану. Зрештою, Свитко таки став керувати облрадою, а про проблеми, які йому створював і корпус депутатів, і виконавча гілка влади, «УМ» неодноразово писала.

«Народний фронт» захисту арештованого копа

Тодішній голова вінницького обласного осередку «НФ» Сергій Кудлаєнко, якого завжди пов’язували з Гройсманом, тепер депутат ВР у фракції БПП. Отже, ситуація нині в країні така, що шанс «доганятись» у політиці може з’явитись несподівано. Наразі вінницькі «фронтовики» підключились до захисту земляка, арештованого поліцейського Сергія Олійника, який, за версією прокуратури, застрелив 17-річного хлопця під час погоні за БМВ.

Як відомо, коли в Києві та у Львові відбувалися акції на підтримку Сергія Олійника, пройшло віче й у рідному селі поліцейського – Тирлівці Бершадського району. Земляки зібрали три сотні підписів під зверненням до Президента, спікера Верховної Ради, Генпрокурора з вимогою випустити поліцейського, а його дії визнати правомірними.

На сході селян разом з однопартійцями районів був присутній і нинішній керівник обласного осередку «Народного фронту» Костянтин Кармалюк. Місцевий «Народний фронт» запевнив, що всіляко відстоюватиме права затриманого.

Слід зазначити, що на кінець минулого року, за словами Костянтина Кармалюка, в області нараховувалось 33 територіальні організації (27 районних та 6 міських).

Хоча є сумніви, чи не використовують у «НФ» цю історію для піару. Як от на арештах патріотів та добровольців зуміли засвітитись і ті з політиків, кому діяльність нинішніх «в’язнів совісті» була байдужою аж до самого факту затримання. І, перефразовуючи Остапа Бендера, чи був взагалі саме цей названий «хлопчик»?

Місцеві аналітики наразі не беруться стверджувати, чи зберігся однозначний вплив Гройсмана— Кудлаєнка на місцевий осередок «НФ». Такі сумніви закрались через стару кішку, котра пробігла між нинішнім лідером «фронтовиків» Кармалюком, ще коли він очолював молодіжне крило партії, та тодішнім головою облорганізації Кудлаєнком. І, напевне, не буде здивуванням, якщо на нинішню обласну організацію «НФ» є певні впливи i в обхід спікера Гройсмана. Критична маса невдоволених із числа його колишніх напівсоратників на Вінниччині поволі почала виходити з підпілля. І хоч прізвища ще всіляко вуалюються, але ображені повадки читаються у вже знайомих істеричних манерах помсти. Водночас, нагадаємо, під час голосування за відставку уряду Яценюка спікер Володимир Гройсман утримався.

«Своїх кривдити не дамо. Хай хоч лобами б’ються!»

Щодо ситуації з поліцейським, то його земляки не заглиблювались у деталі того, на яких віражах крутило життя 24-річного колишнього слідчого Оболонського РУВС м. Києва Олійника. Однак нардепа від «Батьківщини», активіста Євромайдану Ігоря Луценка, котрий нібито через бажання узяти на поруки Олійника, вирішив дослідити його біографію, остання розчарувала. Про що й написав на своїй сторінці у «Фейсбуці»: ...«Автомайданівці» підтвердили, що «слідчий Олійник С. В. допитував мінімум одного затриманого «Беркутом» автомайданівця Дениса Сергієнка, сфабрикував проти нього справу за статтею 296, частина 3 (хуліганство, опір представникам влади), і на підставі тих фальсифікацій вніс до суду клопотання про тримання Дениса Сергієнка під вартою протягом двох місяців». Це клопотання суд пізніше задовольнив», — зазначив Луценко.

Утім ситуація з Сергієм Олійником продемонструвала загальні настрої подільських селян: несприйняття дій влади не просто висить у повітрі, а вже добряче отруїло людям життя. І однією зі складових цієї отрути є ненависть до скоробагатьків та їхніх нащадків.

«Хай держава знає, своїх в обіду не дамо. Таких, як Сергій, треба нагороджувати і ставити на місце Матіоса. Дожились, що депутати пишуть закони під своїх дітей. А під наших дітей хто писатиме закони? — поставив риторичне запитання з трибуни сільського клубу місцевий фермер Василь Грибанов. — Нащо дали їм машини, пістолети, мигалки? Щоб мажорів супроводжували з музикою та піснею? Навіть не склали протоколу на водія БМВ, який вчинив правопорушення. І хай не думають, що буде винний лише Сергій. Хай хоч лобами б’ються».

Отже, у конкретній подільській глибинці, Тирлівці, арешт односельця став тією іскрою, через яку до полум’я не так далеко. Незважаючи на те, що відбувається чи не відбувається нині на столичному Майдані.