І мамі, і татові

Два роки минуло з тих пір, як міліцейська куля забрала життя білоруського активіста Майдану Михайла Жизневського. Напередодні Кабінет Міністрів на своєму засіданні ухвалив розроблену Міністерством соціальної політики України постанову «Про довічну стипендію пам’яті Михайла Жизневського». Розмір довічної стипендії батькам загиблого майданівця, Михайлу Петровичу та Ніні Василівні, які проживають у Білорусі, становитиме 3 тисячі 250 гривень кожному. Переведення стипендії до сусідньої країни здійснюватиме департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної адміністрації поштовим переказом через «Укрпошту». Витрати на виплату і доставку довічної стипендії фінансуватимуться за рахунок державного бюджету за програмою «Державні довічні стипендії».

Рішення уряду підтримують і побратими хлопця, які разом із ним брали участь у Революції гідності. Проте активісти кажуть, що пам’ятати про полеглих та їхні родини потрібно не тільки у дні роковин. «Я приїздив зі Львова до Києва періодично і познайомився в Михайлом уже під час сутичок на Грушевського, на одній із барикад. Мені тоді дивно було, як це білорус так ревно відстоює прагнення до кращого майбутнього не у себе вдома, а на території сусідньої країни. Запалу та впевненості Михайла можна було тільки позаздрити. Він не був громадянином нашої країни, але став одним із перших, хто віддав за неї життя під час революції. Стипендія — це гарний жест показати його батькам, що ми Михайла пам’ятаємо і вважаємо своїм»,— ділиться враженнями з «УМ» колишній майданівець Андрій.

Попри те, що в Україні Михайло Жизневський герой, на батьківщині хлопця ставлення до нього дуже неоднозначне. Білоруський медіапродюсер Олександр Колтунов розповідає: оскільки 90% ЗМІ належать владі або є власністю дотичних до керівництва країни олігархів, то дізнатися про Жизневського можна лише в інтернеті. У Білорусі існує демократична позиція та позиція влади, мовляв, нема чого лізти у конфлікти іншої держави. За словами пана Олександра, 60% білорусів позитивно ставляться до Михайла та його вчинку, співпереживають його батькам, втім 40% налаштовані вкрай негативно. «Звісно, гроші зайвими не будуть, але сина ж не повернеш. Стипендія — це, перш за все, данина поваги батькам Михайла, які виховали героя, достойного сина Білорусі, що віддав власне життя за краще майбутнє України. Я вважаю це рішення мудрим підходом керівництва країни до вшанування пам’яті полеглих героїв», — коментує «УМ» Олександр Колтунов.