«Канонічні» гундяєви відмовляють нам у праві молитися рідною мовою. Допоки?!
«За що ж боролися з ляхами?
За що боролися з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?»
(Тарас Шевченко)
Нещодавно в експозиції Вінницької торгово-промислової палати проходила православна виставка-ярмарок «Православна Україна». Офіційне інтернет-представництво Вінницької обласної державної адміністрації повідомило про цю подію таким чином: «Проведення таких виставок є важливим для відродження української національної культури та традицій нашого народу, збереження споконвічних цінностей». Якби ж то...
Серед учасників ярмарку, яких загальна кількість понад 50, — православні монастирі майже з усіх областей України, включно, як вони себе представили, і з «Южнорусского края» — Херсонської області. Власне, ніхто не презентував себе державною мовою. Серед тисяч екземплярів «духовної» літератури — жоден мовою нашого народу, за винятком однієї тоненької брошурки «Українські колядки», зате «Житія русскіх старцев» — товстелезні томи. Жодної молитви українською! Яка ганьба України!
Бачив на виставці знайомих — достойних, хороших людей. Спасаються. Але ж чи спасуться? Бо ж сказав апостол Павло: «Для нашого Господа одне слово рідною мовою дорожче, ніж п’ять тисяч слів чужою».
Нас дурять канонічністю — мовляв, вони, «канонічні», спасуться, а ми, всі решта людства, — в пекло, де нас катуватимуть вічно.
Ніхто не знає, як Українська церква потрапила під юрисдикцію Московського патріархату? Москва хрестила Київ чи Київ Москву? Такий ганебний стан УПЦ обумовлений постійним перебуванням наших людей у духовній еміграції (наша хата скраю). Усе життя нас омивають хвилі іншомовного середовища, на кожному кроці відчуваєм недолугість своїх прав, вимушену другосортність своїх культури та мови. Ми чужі у своїй хаті (на нашій же, своїй землі), приречені на державне сирітство. Якась «УПЦ МП» не пускає в нашу церкву нашу мову!
Російська ж церква — служниця великої імперії. Ось і зараз сучасна РПЦ є співучасником злочинів Путіна. У 2006 р. Путін презентував доктрину «Русского міра» — підгрунтя експансіоністських зазіхань. РПЦ офіційно солідаризувалась із програмою Кремля. Патріарх Кiрiл заявив, що «на виклики глобалізації» належить відповідати не тільки духовним, а й воєнним чином. На його думку, державні кордони — лише умовність, яка «грешит против исторической правды». Зокрема, кордони Білорусі, України, Росії — «эти границы создают лишние препятствия между народами Русского мира». Отже, теперішня воєнна агресія Москви проти України — продовження імперіалістичної політики Росії, а «канонічна церква» і російська мова — знаряддя агресора.
Дуже часто кажуть, що от у нас є російськомовні патріоти України. Так, знаю таких, але якщо хто справжній патріот України, то повинен вивчати українську мову. А не-патріот також, бо це — державна мова. У публічному житті офіційна — українська мова. І ще кажуть про багатоетнічність України і під гаслом «Єдина країна» на офіційному рівні запроваджують двомовність. Але ж в Україні лише два народи: українці й у Криму — кримські татари. Усі інші представники численних народів — це просто люди, які приїхали сюди і живуть тут. Їхні батьківщини — держави, що розташовані деінде у світі. Нехай живуть, але і нам дають жити. Що ж стосується УПЦ МП, то їм слід визначитись, чи вони УПЦ.
Відомий представник «русского міра» в Україні, журналіст української газети «2000» із цього приводу писав: «...те украинцы, кто привержен УПЦ, сознательно выбрали эту церковь не столько по канонической мотивации, сколько в силу ее принадлежности к родной для них общерусской традиции в культуре, эти люди говорят «каноническая церковь» — но подчас (не отдавая себе в том отчета) подразумевают «русская», имея ввиду не Российскую Федерацию, а Киевскую Русь» (подаємо мовою оригіналу, щоб не було різночитань. — Ред.). Але ж може статися, що УПЦ Київського патріархату отримає «канонічність» («незаконну», яку не визнає РПЦ) від Константинопольського патріархату. «В такой ситуации аргумент каноничности, которым оперируют сторонники украинско-русского единства, не только утратит в их руках силу, но и обернется против них. Тогда, возможно, вместо слова «канонический» они схватятся за стыдливо умалчиваемое сейчас слово «русский». Но не окажется ли это слишком поздно?» (О. Попов, «2000»).
Може бути пізно, бо Президент України Петро Порошенко виступає за об’єднання українських церков. Але ж Єдина помісна церква вже ніяк в Україні не буде російською. Отже, очільники УПЦ МП, визначайтесь. Хочете бути «рускімі» — будьте, але не дуріть людей, бо «премудрих немудрі одурять». Духовний простір України і народне майно віддайте народу України.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
