Нелегкий фронтовий побут, втрата побратимів, поранення — як залишатися людьми у цихнелюдських умовах? Тільки зв’язок із рідними, розмова з Богом допомагають бійцям на передовій. (з сайта segodnya.ua.)
Такі спогади, які описані у статті «Правда неоголошеної війни» в «УМ» від 22 грудня 2015 р., друкуються не вперше. Читаєш, і серце кров’ю обливається. Хотілося поділитися тим, що сам особисто чув від воїнів Другої світової війни 1939-45 рр.
Мені ще в 1957 р. довелося служити в полку літаків-винищувачів, в/ч 40441, який базувався в м. Тирасполь. Цей авіаційний полк був організований трудовими резервами, а першим командиром полку був Василь Сталін. До речі, в 1962 р. Микита Хрущов перевів полк на Кубу, звідкіля довелося повернутися. На підтвердження того, що я відбував службу в цьому полку, скажу, що командиром дивізії був Герой Радянського Союзу полковник Кірія, командиром полку — полковник Качанов.
Мені пощастило тим, що в полку були льотчики-винищувачі, які воювали з 1943 року, їх називали бойовими льотчиками. Полк був полком першої лінії. Пам’ятаю, як територію Болгарії порушували літаки з авіаносців, які перебували в Середземному морі. З нашого полку тоді вилітали літаки-винищувачі, аби приборкати порушення кордонів Болгарії. Пілотні навчання відбувалися кожен день і ніч, крім понеділка. А ще була чергова ланка денного і нічного чергування. На нічне чергування пілоти збиралися в бесідку, де вели розмови про військову службу. І ось що я там почув від бойових льотчиків.
У війну в хвостовому відділенні винищувача було місце, де мав бути харчовий запас сухого пайка на п’ять діб. У разі, коли літак підбили і льотчику вдалося його приземлити, він знав про сухий пайок, який допоміг би йому вижити.
Одного разу льотчик підбитого літака посадив його між нашими військами і німецькими. Йому пощастило, що залишився живим і зміг добратися до своїх, а коли потрапив у полк, то повідомив, що сухпайка не виявив у своєму літаку. У цьому разі технік літака виходив перед строєм, йому вручали лопату і він копав собі могилу, а коли викопував, то його розстрілювали без будь-якого розслідування, а за фактом відсутності сухпайка.
У статті Тараса Самчука йшлося про передові загони, які захищають не тільки територію України, а моє й ваше життя, залишаються без питної води та їжі, а в цей час деякі «патріоти» надсилають додому посилки, які формують із волонтерських надходжень. Питання: чому не застосувати метод, про який розповідали бойові льотчики? На сході нашої Батьківщини йде жорстока війна з російським агресором, а Україні доводиться запитувати у Венеціанської комісії, як карати зрадників Батьківщини у бойових діях та всякого роду хапуг. Війна — це найжорстокіше випробування на патріотизм, а щоб цей патріотизм був захищений, потрібні покарання, як у воєнний час. Хтось скаже, що це жорстоко, але війна — це не прогулянка в парку.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
