І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Аромати Алазанської долини
11.02.2016
Ось у таких традиційних для кахетинців керамічних глечиках-кверві витримує роками своє запашне вино і Шота Утіашвілі.
Остання подорож Грузією, окрім насолоди місцевою природою, кухнею і товариством відкритих і гостинних кахетинців, подарувала кілька несподіваних відкриттів. Перше з них: неможливо втратити здатність тверезо мислити, навіть влізши у шкіру кіношного Шурика, коли п’єш справжнє сухе грузинське вино разом із виноробом. Переконалася в цьому, виявивши, що наша компанія з малопитущих трьох паломників та господаря «Шато Гурджіані» протягом неспішного обіду, що плавно перейшов у вечерю, спустошила п’ятилітрову баклажку «Сапераві». Шота виставив її на стіл iз самого початку, турботливо поцікавившись, чи вистачить цього для обіду. Ми посміялися жарту хазяїна. Виявилося — зарано. Справжнє почутття гумору виявилося наприкінці застілля, коли він між іншим зронив: «Ми не ображаємося, якщо вино після тосту не випивають до дна. Можна просто пригубити бокал і поставити на стіл до наступного тосту, якщо не збиралися пити...»
«Шато Гурджіані»
Виноробом у Кахетії не бути неможливо. Це, мабуть, як у нас, маючи города, не посіяти огірочки. Неозора Алазанська долина поміж величними скелями Кавказьких гір, що самовіддано обіймають її, наче велетень новонароджене дитя, захищаючи од поривчатих і холодних вітрів, наповнює цей затишний куточок Грузії букетами чарівних ароматів.
— Виноград Ркацителі, який вирощую для виготовлення білого вина, завжди дивував мене запахом слив і цитрусових. Вони у нашій місцевості ніколи не росли, бо характерні тільки для приморських регіонів Грузії, — ділиться власними відчуттями від виноградарства Шота Утіашвілі. — Ркацителі Цвані (зелений) — основний сорт, який я вирощую на своїй ділянці. Віддав перевагу сортам винограду саме для білого вина. Ще закупив під нього перевірено якісні для нашої зони селекційні сорти Шардоне і Цолікаурі...
— А які у вас сорти під червоне? Те, яким ви нас так щедро пригощали, здається, мало назву «Сапераві»...
— Для будь-якого червоного вина береться тільки сорт Сапераві! Вино «Мукузані»також виготовляється із сорту Сапераві. Просто технологія виготовлення трохи інша, по-іншому хімічні процеси йдуть під час бродіння... Це як з одного й того самого молока виготовляти різні сорти сиру. Неважливо, напівсолодке чи напівсухе — «Алазанська долина», «Кінзмараулі», «Ахашені»... Усі червоні вина Кахетії виготовляють iз винограду сорту Сапераві. Тільки після перших партій сухого вина зі свіжого винограду далі йде, скажімо, від 13 градусів спирту і 4-4,5-процентного рівня цукру — для напівсолодкого вина...
— У вас ділянка зі старим виноградом чи насаджували новий?
— Невелику частину з 10 гектарів я відвів під фруктові дерева. Але здебільшого насадив і далі розвиватиму виноградники. Їм зараз п’ять років. Власне вино виготовляємо лише другий рік.
— А де брали саджанці?
— Саджанці, в основному, всі місцеві. Гранати тільки привезені з Азербайджану. А яблука і груші з Туреччини. Теж вибирав сорти фруктів для додаткових ноток у винних ароматах. Трохи пізніше планую розсадити серед Сапераві під червоні вина троянди — через кожні 10 метрів у міжряддях. Якось скуштував таке вино, дуже сподобалося. Хочу спробувати й у себе в Гурджіані виготовити особливий, трояндовий, сорт «Сапераві»...
«Я тут народився»
У Шоти є син Дачи і дочка Міранда. Минулого року дочка вінчалася з чоловіком Василем у недавно збудованому в Гурджіані храмі Святої Трійці. Храм побудовано коштами місцевих мешканців, більшою мірою — саме силами Шоти та його двох товаришів-підприємців.
Ні для кого не секрет, що Грузія останнім часом переживала і переживає не найкращі часи. Так, страшна і виснажлива війна з Росією вже скінчилася, але її наслідки економіці країни доведеться відчувати ще довго. Чимало підприємливих людей шукає зв’язків і можливості співпраці за кордоном. Шота, наприклад, почав випускати справжній грузинський соус «ткемалі» в Україні, — виявилося, що попит на нього в нас є. До речі, нехай і невеличкі, але реальні виробничі потужності й нові робочі місця вінничанам створив. Має можливість порівняти умови ведення бізнесу. Але на питання про це відповідає дипломатично: мовляв, є свої плюси і мінуси. Переформатовую запит: які позитивні і які складні сторони ведення винобізнесу в Грузії варто брати до уваги? Ну принаймні з перших років досвіду діяльності.
«Ще за часів Саакашвілі у нас за допомогою міжнародних експертів провели дослідження всіх виноградників, — розповідає Шота Утіашвілі. — За підсумком тих перевірок знищили всі низькопродуктивні, технічні сорти винограду, з якого не можна робити вино — з нього виготовляли чачу в основному. За держкошт вирубали їх, натомість посадили чисті грузинські сорти Сапераві. Це все відбувалося протягом дев’яти років, підкреслюю — державним коштом, навіть на приватних ділянках. І це дуже позитивно позначилося на нинішній якості грузинського вина. Хоч як би там навіть недоброзичливці ставилися особисто до Саакашвілі, але останні три-чотири роки те, що він робив, — це нереально корисні справи. І все з нуля починав... Податкова система, запроваджена відтоді, дозволяє вільно розвиватися маленьким підприємствам, які виробляють вино для внутрішнього споживання. Утiм така атмосфера призвела до того, що зараз ціна на якісне вино у Грузії дуже низька, але експортувати його за кордон невигідно. Вигідніше експортувати виноград. Тому більше від цього у виграші не виноробний бізнес, а туристичний. Хоч це теж непогано. Мені свого часу довелося поїздити світом, щоб мати змогу забезпечувати родину. Працював я і в місцевій адміністрації, знаю, як складно організовувати системні реформи... Складно, але при бажанні й підтримці людей поруч усе можливо. У будь-якому випадку, я орієнтуюся в першу чергу на свою батьківщину. Я тут народився. Тому я теж відповідальний за її благополуччя».
Виноград — рослина з найвищим ККД
Про виноград зазвичай неговіркий Шота, як будь-яка людина, щиро захоплена своєю справою, може розповідати годинами. Під час цих розповідей дещо напружена постать підприємця, здається, звільняється від стримуючих обручів, і навіть рухи і вимова стають плавнішими і наповнюються невловимою ніжністю:
— Ви знаєте, що у нас виноград — це стовідсотково безвідходний продукт? Його плоди спочатку використовують для виготовлення вина, спершу сухого, потім — напівсолодкого, солодкого... Зі жмиху виготовляють національну горілку — чачу. А потім після всього кілька разів перероблений жмих iде на підживлення виноградника. Нічого у відходи не потрапляє з винограду!
— Але ж лозу ви обрізаєте, коли формуєте кущ під плодоношення?
— Обрізана лоза висушується і йде на опалення будинків. І не тільки. Ви ж пробували продовгуватий кахетинський хліб «шоті»? Його у спеціальній печі (тони) теж випікають саме на виноградній лозі. За раз двадцять чотири хлібинки виходить у середньому. Спочатку найтоншою виноградною лозою розпалюють, потім підкидають товстіші гілочки, щоб було достатньо жару... Зараз, узимку, саме обрізають виноград, залишаючи тільки ті пагони, які плодоноситимуть улітку. І шашлик тут теж готують на винограді. Тому він такий запашний і смачний.
Мабуть, варто додати ще про одну цінність винограду, про яку завжди пам’ятають у глибоко християнізованій Грузії. Для грузинiв це дійсно священна рослина. Адже саме з її пагонів зроблено древній хрест, з яким ще в четвертому столітті прийшла до древньої столиці Мцхети просвітниця Грузії, блаженна Ніно. Похована одна з найбільш поважних грузинських святих саме тут, серед мальовничих пагорбів Кахетії, з яких видно чарівну Алазанську долину.
