Ось такий «палац» уряду будували, але так і не завершили у Києві, на Лівобережжі. Він простояв усю «незалежність», а почали його будувати ще у радянські часи. Так і живем: без планів, зате з довгобудами...
Така думка виникла під час перегляду 27 січня на «5-му каналі» телешоу «Підсумок дня». Народний депутат від «Батьківщини» виклав бачення фракцією механізму виходу з урядової кризи: переформатування коаліції, призначення Прем’єр-міністра і профільних міністрів; представлення кожним міністром проблем, які він береться вирішити; узагальнення посильних для міністрів проблем у програмі уряду; укладання коаліційної угоди — і вперед!.. Це показово в тому сенсі, що фракція, по всьому, вважає, що її зірковий час ще попереду. Я за досвідом роботи — конструктор, тож трохи петраю, як створюється будь-який виріб (у тому числі й такий складний, як держава). Найгуманніша реакція на депутатський проект: лебідь, рак і щука. У студії були присутні знані депутати від усіх фракцій — такі собі збори фракцій, тобто можна вважати, що висловлена депутатом думка є узгодженою. Що ж шановні депутати пропонують? Популярне бачення таке: один береться виготовити стілець, інший — колесо до воза, хтось — весло, хтось моторчик або злітно-посадочну смугу, непотрібну за відсутності літаків, чи стартовий майданчик, непотрібний за відсутності ракетної техніки. Потім збираються всі разом і намагаються з цих пазлів зліпити палац. Що з цього вийде — відомо: ми живемо в такому «палаці» вже майже чверть століття. Тільки один раз за справу брався державний муж: ще в 1990-му під час урядової кризи в конаючій УРСР до тодішнього Голови Верховної Ради Леоніда Кравчука звернувся останній міністр екології СРСР, раніше перший секретар Полтавського обкому КПРС Федір Моргун із комплексною програмою реформування потужної союзної республіки в потужну незалежну державу. Але пан Кравчук тихенько поклав програму в шухляду, а може, від гріха подалі, в кошик для сміття. Другу спробу зробив Прем’єр-міністр Леонід Кучма, який iз трибуни ВР волав: «Скажіть, що будувати, і я збудую!». Не сказали... І пан Кучма, як колишній парторг, започаткував «розбудову» того, що вмів, — слабкої, за всіма статтями, Малоросії. От і «маємо те, що маємо», у тому числі й намагання Путіна присвоїти те, що погано лежить.
«А ми дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби. Дурнії, подлії раби!» (Т. Шевченко). Але ду-у-же хочемо в Європу!
А щодо будівництва палацу, то насмілюсь засмутити шановне товариство: починати треба не з вішалки чи унітазу — речей украй необхідних у будь-якій оселі, а з генерального проекту. Під нього оголошують конкурс будівельних фірм (вибори), що мають технологічний підрозділ (парламент) і виконавчий (уряд), і лише тоді — вперед. Але! Можливо, видимий непрофесіоналізм насправді є висококласним політтехнологічним професіоналізмом. Адже якщо розробити проект, то треба чітко вказати його периметр (кордони). Треба буде визнати, що серед мешканців 80% становлять українці. Відтак адміністрація («Держава — апарат політичної влади». — Тлумачний словник.) має бути переважно українська. Так само охорона (військо), сервісна служба (освіта, медицина, культура тощо), електронні системи палацу мають бути запрограмовані українською тощо. І тоді стане всім ясно, що Україна не Росія. І Путін не полізе захищати «рускій мір» в Україні. І «гаранти» та стратегічні партнери побачать, що є куди вкладати інвестиції і гранти кредитів... А так ресурси вільно, безперешкодно і безконтрольно вичерпуються і зникають разом із міражем «палацу». А в міражі немає роботи, і молодь, яка прийшла у світ, щоб ЖИТИ, природно, шукає свою долю деінде; не зацікавлена розмовляти рідною мовою. А навіщо, якщо це лише тимчасова хижка — Малоросія?
Українці 25 років, як діти, чекали дива від неукраїнської держави. Революція гідності змінила народ, але не змогла усунути ретроградів. І великою мірою тому, що немає проекту. За понад півтора року стало зрозуміло, що для політично корумпованої системи відсутність проекту — умова її виживання. Але де ініціативні проекти? На телеефірах багато розмов, критики, популізму, але то все — буря в склянці води. На шахівниці вже традиційно чорні починають і перемагають. Національна еліта відстає від громадянського суспільства, пасе задніх.. Ваш хід, королево! Час пішов...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
