Люди схильні вважати щастя чимось великим і часто ефемерним, чекати його і уявляти, яке воно насправді, а при цьому не помічати, що воно — поряд: у турботливій пораді одягтися тепліше в мороз, у настирливому дзвінку, коли ти затримуєшся, у філіжанці з турботою приготовленої ранкової кави.

Вечірнє чаювання, шматочок власноруч випеченого тортика і приємна розмова — що ще бажати собі все ще так само холодного зимового вечора? Який смаколик?