Я візьму той рушник, простелю, наче долю...

У Вінницькому обласному художньому музеї відкрилася виставка «Рушникова дорога Донбасу». В експозиції представлено 74 рушники, що їх вишивали майстрині зі сходу: Авдіївки, Волновахи, Слов’янська та інших куточків Донбасу. Головним експонатом виставки став витвір «Натхнення», над яким «чаклували» 24 рукодільниці. А семиметровий «Рушник єднання» створено руками ледь не всіх знаних вишивальниць Слов’янського району. Його одразу назвали унікальним зразком мистецтва Донеччини.

Огорнути всю Україну

Організатори виставки наголошують, що вона демонструє єдність Донеччини з усією країною. А ідея підкреслити пуповинний зв’язок Донбасу з іншими регіонами України належить начальнику управління культури та туризму Донецької облдержадміністрації Аліні Певній.

«Я захотіла показати, що Донецьк — це Україна, що Донбас — це Україна. Що ми нічим не відрізняємося від інших регіонів. У нас теж є талановиті майстрині, які вишивають рушники. Тож коли я запропонувала цю виставку всім закладам культури України, першим відгукнувся Вінницький обласний художній музей. Саме тому перша виставка відкривається у Вінниці. Далі ці рушники побачить Львівщина та Київщина», — розповіла Аліна Певна.

Своєрідним символом єдності став рушник «Натхнення», адже на ньому є кольори, символи та орнаменти всієї України. «Наші майстрині хотіли цим рушником ніби огорнути всю країну — від сходу до заходу, від півдня до півночі», — зазначила гостя з Донбасу.

Сучасне підпілля патріотичних рушників

Є на виставці й «Шевченківський рушник», що пережив своє народження у підпіллі. Виріб із відомими рядками Кобзаря «Думи мої...» колись вишила в дарунок поету Леся Українка. Зараз цей унікальний екземпляр зберігається у фондах музею Тараса Шевченка в Києві. Згодом його відтворила майстриня зі Слов’янська Ганна Азімова. Власне, вона вишила два «Шевченківські рушники». Перший залишився на окупованій території. Колись пані Ганна віддала його на виставку, але назад його їй не повернули. Тоді вона вирішила вишити ще один. І коли над ним працювала, хтось доніс «ватникам». Нова влада не забарилася з візитом, рукодільницю хотіли арештувати, але свою роботу їй вдалося вчасно заховати.

Вишивальниця-патріотка Ганна Азімова вишила ще один унікальний рушник — посвяту українському правозахиснику з Донбасу Олексі Тихому. Член Української гельсінської групи Олекса Тихий у своїх літературно–публіцистичних творах виступав за відродження української мови та культури на Донбасі, проти політики русифікації в Україні. За правозахисну діяльність у липні 1977 року його засудили до 10 років позбавлення волі в таборах особливого суворого режиму та 5 років заслання. Помер у камері тюремної лікарні міста Перм у 1984 році. Вишиваний «Олекса Тихий» встиг побувати в США, де на виставці української вишивки привернув увагу іноземців та здобув позитивні відгуки американської преси.

Російський вплив — це міф

Творчий чиновник із Донбасу Аліна Певна зазначила, що донецька вишивка не має ніяких регіональних особливостей, але це також символічно показує єдність сходу з усією Україною. «Експерти зробили висновки, що в орнаментах і символах вишитих робіт немає російського впливу, тільки українські орнаменти та кольори. Це зайвий раз доводить: Донбас — це Україна», — зазначила пані Аліна. А професор Донецького національного університету Галина Лукаш додала: «Хочеться вірити, що промовиста назва «Рушникова дорога Донбасу» насправді приведе нас до українського Донбасу».

На відкритті виставки начальники управлінь культури та туризму Донецької та Вінницької облдержадміністрацій Аліна Певна  й  Станіслав Городинський підписали меморандум про співпрацю. Вони домовилися, що відтер між Вінницею і Донецьком обмін культурними делегаціями та виставками буде постійним.