Шановна редакціє, вашу газету я передплачую і читаю від дня її заснування. У номері 4 за 13 січня 2016 р. прочитав матеріал про 100-річчя українського «Щедрика». Чи відзначатимуть на державному рівні цей ювілей? Письменниця Оксана Забужко дуже влучно висловила своє бачення* з цього приводу. Звичайно, дуже слушна думка, і з нею треба погодитися, дослухатись керманичам держави.
Вважається, що 25 грудня 1916 р. знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича вперше прозвучав публічно на концерті, і виконав його хор Київського університету Святого Володимира під керівництвом відомого диригента і композитора Олександра Кошиця.
Постає риторичне запитання: хто ж записав цю народну перлину і вручив подільському композитору Миколі Леонтовичу, який зробив аранжування до неї? На Житомирщині є таке велике село Краснопіль (колись — невеличке містечко. — Ред.), у якому тоді мешкало близько 5 тисяч жителів. Саме там у 1891 році народився від природи талановитий майбутній письменник Клим Лавренович Поліщук. Виростав сиротою, самотужки здобував освіту і написав чимало книжок. Про його творчість я дізнався через колишнього односельця, нині працівника Національної академії наук ім. Тараса Шевченка, кандидата філологічних наук, члена НСПУ В. П. Мовчанюка, який привіз із Києва, на моє прохання, видобуті зі спецархівів сім книжок Клима Поліщука: «Поезії» (перша проба пера), «На порозі», «Казка палацу» (оповідання), «Серед могил і руїн» тощо. Твори Поліщука — щирі, цікаві, наскрізь пройняті думками про незалежність, суверенність України. Цікаво й те, що близько двох сотень пісень опрацював славний подолянин Микола Леонтович і проклав їм шлях на світові обрії. Пісні, зібрані в Краснополі і в селах тодішнього Уланівського району на Вінниччині, нині співають скрізь. Не всі тільки знають, що саме в селі Краснопіль народився «Щедрик» — перлина української (а тепер і світової) хорової музики. І цей «Щедрик» записав від людей Клим Поліщук через свою дружину — письменницю Галину Орлівну (дівоче прізвище Менська). У ті роки вона працювала акторкою Вінницького драматичного театру ім. Івана Франка, а Клим Поліщук передав зошит записів композитору Леонтовичу.
Творче кредо письменника Поліщука було неспівзвучне комуністичному режимові. У 1928 році письменника заарештували за сфабрикованими звинуваченнями в антирадянській діяльності та засудили до 10 років позбавлення волі. Відбував покарання Клим Лавренович у пермському таборі та в Казахстані, а 27 червня 1935 р. його вивезли на Соловки. Там за вироком «трійки» УНКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р. в’язня засудили до розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада того ж року в карельському урочищі Сандармох. Серед розстріляних була й велика група українських діячів культури — Микола Зеров, Григорій Епік, Марко Вороний та інші. Реабілітовано Клима Поліщука 14 квітня 1992 року прокуратурою Харківської області.
*«Ювілей—100-ліття від часу першого виконання (хором студентів Київського ун-ту). І якби ми були «європейською країною», цей рік мав би бути оголошений Роком «Щедрика» — з відповідним міжнародним фестивалем, куди б з’їхалися виконавці з цілого світу. І так «Щедрик» би вернувся додому, а Україна отримала б нарешті те, чого їй так розпачливо бракує — загальновизнану, впізнавану на всіх широтах «культурну візитку». Зрозуміло, чому за попередні 100 років такого не можна було зробити — тому що Леонтовича вбило ЧК. А чекісти страх «обидчивые» — ні на що не ображаються так, як коли їхні жертви нагадують про себе. Їх це травмує». О. Забужко. «Фейсбук» (Ред.)
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
