По-різному складається доля добровольців після їх повернення із зони АТО. Не є таємницею, що чимало з них нині опинилося за ґратами, і причини тут різні: в окремих випадках свою роль відіграв так званий поствоєнний синдром, в інших — спроби добитися правди вже у мирному житті тощо. У кожного добровольця, що опинився під вартою, своя «історія», свої обставини.
Серед них і 27-річний Сергій Капустін, колишній боєць добровольчого батальйону «Айдар», який захищав Україну впродовж трьох місяців у багатостраждальному місті Щастя, що на Луганщині, а нині вже 11 місяців перебуває під вартою. Позавчора суддя Деснянського райсуду столиці Дігтяр І. В. оголосила йому вирок — 5,3 року позбавлення волі за «хуліганку» (ст. 296 ч.4 ККУ), а відучора, через незгоду з цим вироком, доброволець оголосив сухе голодування у Лук’янівському СІЗО.
Про це «УМ» повідомив сам Сергій Капустін, зателефонувавши зі слідчого ізолятора. За його словами, про свій голодний протест він офіційно повідомив керівництво СІЗО №13, а також направив звернення Генпрокурору Віктору Шокіну, в якому просить керманича ГПУ узяти цю справу під особистий контроль, оскільки вважає несправедливою позицію сторони обвинувачення (прокурор Пенюк), а вирок суду — неправомірним.
«Мене судили за те, що я захищався, коли кілька грабіжників намагалися забрати в мене планшет у ломбарді. Суд не взяв до уваги відеодокази з камер спостереження, де видно, як мене б’ють, — каже Сергій. — Слідчі стверджують, що одному з нападників я погрожував «Флобером», приставивши його до голови, але такого не було».
Захисник Капустіна, адвокат Мирослава Мосюк повідомила «УМ», що після вивчення вироку разом із підзахисним обов’язково подаватимуть апеляційну скаргу, оскільки «для цього є підстави». «На жаль відео з ломбарду дуже поганої якості, на ньому важко ідентифікувати нападників. Утім рішення суду не об’єктивне, сторона обвинувачення надала неприпустимі докази, тобто такі, що зібрані з грубими порушеннями КПК, але суд узяв їх до уваги», — каже пані Мирослава.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
