Великий тиран-мучитель і великий політик Сталін дуже добре, як видається, розумів, що втримати такий різношерстий народ, як був у Радянському Союзі, дуже важко. Народ звик лизати чоботи сатрапам. Але цей же народ звик глумитися над більш-менш порядними своїми правителями, і не просто глумитися. Олександр ІІ, наприклад, життям своїм заплатив. Це «вдячний» народ подякував йому за звільнення від кріпацтва. Коли царю доповіли, що п’яний купець у трактирі запустив пляшкою в його портрет, то володар розпорядився... познімати в трактирах його портрети. І все...
Що колись було — те загуло. Лякають сьоднішні наші справи у нашій рідній Україні. Нинішні очільники країни не можуть впоратися з управлінням. Ті, які могли б справитися, згинули у неозорій вічній мерзлоті або були перетягнуті і пригодовані Москвою. Залишилися лише виконавці вказівок, які щиро, можливо, чогось хочуть, але не вміють і не можуть. Та ще більше, мабуть, тих, які не хочуть змін на краще. Вони в цьому неймовірному безладі прекрасно орієнтуються, бачать, де і в яку трубу можна врізатись для власного збагачення. От і топчемося ми в болоті, переминаємося з ноги на ногу, вибратися з цього багна не можемо. Можливо, нам так подобається?
На початку 90-х, пригадую, у Тернополі мій знайомий показав мені чималенький гурт людей і сказав, що то поляки, які вигрібають із наших магазинів усе, що можна — до молотків включно. І де тепер поляки? У них є той самий дух нації. В одній книжці українського автора персонаж скаржиться, що його сусідка-полячка у таких самих латках, як і він, ходить, але його вважає кимось нижчим за себе. Образливо, звичайно. То чи не варто нам уже додати трохи здорового гонору. Століття підневільності, воєн, голодувань не могли не відбитися на нашому способі мислення (щоб не казати ментальності), але вибрьохуватись усе одно ж доведеться. Без почуття власної гідності і патріотизму не буде нічого. Не буде нічого доти, доки Україна не заговорить українською. І ніякого перебільшення. Просторікування про російськомовних патріотів України не надихають. Хто ж їм не дає стати україномовними патріотами? Ніяких подвигів для цього не потрібно, лише маленьке, без ризиків, зусилля.
От міністр МВС Арсен Аваков тільки чого вартий. На справедливий позов львів’янина стосовно мови його, державного службовця і вже політика, бо ж міністр — політик за визначенням, пан Аваков почав просторікувати явні дурниці. Таке верзти не має права постовий міліціонер-поліціянт, бо ж він є представником влади. І просторікував міністр досить терпимою українською того разу. Майже вміє, але вважає нормальним на службі у держави Україна ігнорувати її державну мову. Мерзотник! А про склянкометання і нецензурщину від такого міністра вже годі й говорити. Трохи нескромно процитую себе самого з «УМ» від 8-9 травня 2013 р.: «Бо в трохи покаліченій державі ми трохи покалічений народ...»
Зовсім іншою Україна була б, якби від першого дня незалежності запрацювала українська пасіонарність. Хитромудрий Леонід Макарович заслужено обіймав свій високий пост у ЦК КПУ, на чолі незалежної повторював одну й ту саму фразу, значуще перевалюючись з однієї половини того місця, де спина вже втрачає свою назву, на другу. Але ж потрібно було з усіх сил «виховувати трудящих» в українському дусі, різко змусити державних службовців спілкуватись українською. Різко. А то й зараз, буває, чуєш, що «надо же постєпєнно». Наше убозство духу таке задавнене, що оживати таким чином будемо століттями. І коли в цьому морі плебсу з’явиться достатня критична маса патріотів? Необхідна умова (є в математиці таке поняття) — мова. Мова!
Микола ГОРБАТОВ
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
