Ватою по здоровому глузду

Так сталося, що в Росії проживають близькі мені люди, і, слава Богу, навіть страшні події в Україні та дикунська політика Кремля не змогли розвести нас по різні боки барикад. Ну, по-перше, тому що люди ми освічені і, крім телевізора, черпаємо інформацію з різних джерел, а по-друге, всі події, що відбуваються довкола нас, мені доводиться ретельно «розжовувати» знайомим росіянам. Бувають і суперечки, і непорозуміння, але все ж таки знаходимо спільну мову, особливо тепер, коли в Росії холодильник звитяжно перемагає телевізор.

У цьому переконалася на власні очі, коли поїхала на новорічні свята в Москву: порівняла ціни (а пам’ять на цифри у мене чудова). Скажімо, якщо літровий пакет молока чи кефіру ще півроку тому коштував 45 руб. (на наші гроші — десь 15 грн.), то зараз він уже коштує 60 (тобто 20 грн.). Що називається, відчуйте різницю — 30% зростання ціни! Пакетик сметани 230 г лише (!) за 90 руб. Це виходить 390 руб. за літр сметани (130 грн.) Та побійтеся Бога, найкраща сметана в нас на базарі коштує гривень 60. І це ще не всі приколи нової «продуктової» політики уряду Росії. Імпортозаміщення набирає таких обертів, що полиці російських магазинів просто вгинаються від місцевих продуктів. Але що то за продукти? Ось так званий твердий сир (такі продукти з надмірним вмістом пальмової олії відомий російський опозиціонер Володимир Рижков називає «жидкоє мило») під назвою «Тисяча озьор». На вигляд — ніздрюватий, пористий, за ножем скочується, кришиться, тобто назвати його твердим язик ніяк не повертається. Проте ціна — як у дорогих імпортних сирів — 800 (!!!) руб. за кілограм. Для «буржуїнів», які звикли їсти делікатеси на зразок сирів із пліснявою, тамтешні виробники також знайшли заміну. Ось відома марка сиру з голубою пліснявою grand blu московського виробника «Мілкана». Усе б нічого, але якийсь він не такий, той делікатес. І солі забагато, і жирність підвела — всього лишень 30%. Проте ціна цілком «загранична» — 1450 руб. за кілограм (майже 500 грн.). Не полінувалася поцікавитися в інтернеті відгуками споживачів про цей продукт (ну, може, я одна така вередуля: і смак мені не такий, і вигляд також). Особливо потішив комент: не буває сулугуні з голубими квіточками, тобто пліснявою, а інакше цей гібрид і не назвеш. Пригадується, ще років два тому чудові французькі сири коштували в три рази дешевше. Але ну її, ту Гейропу, вирішили росіяни. От вам і результат...

Після заборони турецьких продуктів ціни на свіжі овочі та фрукти стрибнули в Росії до небес. Та й тут знайшовся вихід, але який... Скажімо, звичайнісінькі (тобто не чері, не помаранчеві чи рожеві, які завжди дорожчі) свіжі парникові помідори на новорічні свята у найдемократичнішому «Ашані» коштували 300 (!) рублів. Коли ж я порахувала, скільки коштує кілограм часнику (якийсь імпортний, але так і не зрозуміла звідки), то мало не знепритомніла — 720 руб. Це що, 240 грн.?!! Ну звісно, гарний мацюпенький плетений кошичок, у який викладено чепурненькі білосніжні голівки часнику, запакований у симпатичну сіточку (красиво жити не заборониш) — це також щось та коштує, але ж не 700 рублів! Чек із супермаркету привезла із собою до Києва як сувенір. Дасть Бог, через рік порівняю.

Кілька років тому звернула увагу на склад нових автомобілів під Москвою, десь кілометрів за 50 (у чистім полі обгородили територію, треками підвозили від виробників, а потім розвозили по автосалонах різноманітні іномарки). Вражала кількість авто — сотні, а може, й тисячі, адже Москва, за неофіційною інформацією, — 12-мільйонний мегаполіс, і прибутки москвичів дозволяли їм купувати дорогі авто. Яке ж було моє здивування цього разу, коли я побачила абсолютно порожню територію, де про склад автомобілів нагадували лише огорожа і кілька порожніх треків. Нічого дивного, подумалося, адже багато автоконцернів, які розташували своє виробництво, тобто складання авто, в Росії (дешева робоча сила, великий ринок збуту), згорнули свою діяльність і пішли з російського ринку. Та що казати, навіть автоВАЗ зупинив на місяць (поки що) свої конвеєри — немає збуту.

Ще рік тому мої російські знайомі відпочивали на Новий рік по закордонах. Цьогоріч — усе більше по дачах: Єгипет і Туреччина заборонені, а Мальдиви й Сейшели, та що там — навіть Західна Європа — вже далеко не всім по кишені у зв’язку з курсом валют. Проте в багатьох ще збереглася великодержавна пиха: «Подивися, яка чудова ілюмінація на вулицях Москви, а особливо на Красній площі! Навіть у Парижі такої нема. Заходу нас не зламати!». При цьому багато кримчан зустріли Новий рік у темряві, а жителям Ростовської області та Краснодарського краю запровадили віяльні відключення світла, режим жорсткої економії електроенергії. Святковому натовпу москвичів нема діла до обурливих відгуків у соцмережах людей із глибинки щодо цього «піра во врємя чуми». Не-москвичам часто-густо не вистачає грошей навіть на святковий стіл і новорічний подарунок дітям, адже при зарплатні 15-16 тис. руб. і квартплаті 8-10 тис. руб. не до ілюмінації. У той час, коли російське міністерство з надзвичайних ситуацій пишно святкувало своє 25-річчя розкішним концертом у Кремлівському палаці із запрошеними «зірками», гонорари яких становлять десятки тисяч доларів, у п’яти областях РФ міненесівці не отримали зарплати і змушені були зустріти Новий рік без святкового столу.

Борис Гребенщиков сказав, що вся ця вакханалія в Росії закінчиться, коли виключать телевізори. Цікаво, якщо введуть віяльні відключення електроенергії по всій Росії і автоматично згаснуть «голубі вогники», вата з голів росіян «вивітриться»?