Трагічні звістки зі східного фронту надходять на Волинь навіть у світлі різдвяні дні. Дякувати Богу, ніхто з волинян не загинув від кулі снайпера і не підірвався на розтяжці, але смерть продовжує свої чорні жнива. У першій половині січня нового, 2016, року родини отримали звістки про смерть своїх рідних у зоні АТО від серцевого нападу. У двох бійців 14-ї окремої механізованої бригади не витримало на війні серце. Одного з них земляки провели в останню путь на Коляду, 6 січня, другого — 12 січня. Це не перші солдатські смерті волинських військових саме від серцевих недуг. Подібні випадки траплялися восени й не раз на навчальних полігонах у Рівному і Яворові. Тому повідомлення влади про смерті солдат уже в січні викликали шквал коментарів у соцмережах. Може, справді вже варто перевірити якість медичного обстеження мобілізованих, якщо молоді хлопці мруть, як мухи, від серцевої недостатності, яка на рівному місці і без причин не виникає? Зрозуміло, що військкомати загрібають до армії всіх, кому вдається вручити повістку і хто не ховається від мобілізації за кордоном і не намагається відкупитися. Але чому лікарі роблять усіх здоровими й придатними до служби? Реальне розслідування причин усіх таких смертей на війні, можливо, змусило б і медиків бути совіснішими. Тоді здорові хлопи не попивали б кавусю й горілку по барах, а служили б у війську, а хворих не відправляли б на передову. Про дикі випадки, коли до Збройних сил мобілізували навіть хворих на епілепсію та туберкульоз, ще на початку 2015 року заявляв головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Але чомусь ніде і ніхто не оприлюднив результати службових розслідувань: хто і як був покараний за це нехлюйство, що межує зі злочином.