Кара Божа чи путінська?

У Росії минулої неділі на 59-у році несподівано пішов із життя глава російської військової розвідки ГРУ (Головне розвідувальне управління) Ігор Сергун, який також займав посаду заступника начальника Генерального штабу, повідомило Міністерство оборони РФ. На обидві ці посади він був призначений 26 грудня 2011 року. 2012 року Сергун отримав звання генерал-лейтенанта, а 2015 року — звання генерал-полковника. У військовій розвідці працював з 1984 року. Про причину смерті Сергуна не повідомляють, але при призначенні на такі посади обов’язково враховують не лише ділові риси кандидата, а й стан його здоров’я.

На відміну від урядового Комітету державної безпеки (КДБ), який у радянські часи відповідав за внутрішню безпеку СРСР, ГРУ займається розвідувально-шпигунською та диверсійною діяльністю за межами РФ. За радянських часів це був тотально засекречений орган, навіть його назва не згадувалася публічно. Про існування такої інституції почали відверто говорити лише в часи горбачовської «перебудови» в другій половині 80-х років. ГРУ пережило розпад СРСР без особливих потрясінь чи структурних трансформацій. Натомість КДБ 1991 року в рамках Російської Федерації був поділений на Федеральну службу безпеки (ФСБ) та Службу зовнішньої розвідки (СВР).

Ігор Сергун був фігурантом санкцій США проти Росії у зв’язку з окупацією Криму та військовою агресією проти України. Президент Володимир Путін у своєму співчутті з приводу смерті шефа ГРУ назвав його «досвідченим і компетентним командиром, людиною великої хоробрості, справжнім патріотом». Бі-Бі-Сі у своєму матеріалі про померлого згадує, натомість, що генерал Сергун був «особисто відповідальним за дії офіцерів ГРУ у Східній Україні». При цьому він використовував як власний бойовий досвід участі у бойових операціях, так і дипломатичний досвід, якого він набув на посаді військового аташе посольства Росії в Албанії. В радянські часи, та й теперішні, військові аташе при посольствах СРСР чи РФ є фактично главами російської шпигунської мережі в країнах перебування. Західні аналітики у зв’язку зi смертю Сергуна згадують передусім про те, що ГРУ відіграло ключову роль в окупації Криму в березні 2014 року та організації військових структур проросійських бойовиків у Донбасі. Один iз ватажків терористів Ігор Гіркін (він же Стрєлков) був визнаний ЄС оперативним офіцером-агентом ГРУ, за що й потрапив до санкційного списку Євросоюзу. За словами відомого фахівця у справах Росії Марка Галеотті, під командуванням генерала Сергуна ГРУ повернуло собі давній престиж, оскільки він провів у цій структурі необхідні скорочення та перестановки, пристосувавши її до сучасних умов. ГРУ повернулося до ролі, яку відігравало у радянські часи, написав фахівець у часописі Foreign Policy («Закордонна політика»).

Можливо, раптова смерть Ігоря Сергуна і не привернула б такої пильної уваги на Заході, якби кількома днями раніше (27 грудня минулого року) не сталася ще одна раптова смерть — заступника начальника штабу повітряно-десантних військ Росії генерал-майора Олександра Шушукіна, який командував російськими військовими під час операції з окупації Криму 2014 року. У 52-річного генерала, який також командував російськими військами під час окупації Осетії 2008 року, несподівано зупинилося серце. Майже одночасна смерть двох відносно молодих генералів, які відіграли ключову роль в анексії Криму, вже викликає підозри. Але що то було — чи «кара Божа», чи спроба Кремля прибрати двох військових, які знали занадто багато, — ми навряд чи дізнаємося.