І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Послання Голодомору
05.01.2016
Дідусевий скарб.
Голодомор не дає про себе забути: ні правдивим, ясним усвідомленням історичної правди, ні (для тих, хто сумнівається) речовими доказами.
Унікальна знахідка з 1932 року вкотре сколихнула сумні спогади серед мешканців села Великі Крушлинці, що неподалік Вінниці. Під коренем дерева на власному городі Роман Сорока знайшов пляшку, вщерть наповнену просом, закопану там більше вiсiмдесяти років тому, під час Голодомору. Родина Сорок пригадала, як їхній прадід прикопав посівне зерно на весну, а потім не зміг його знайти. Роман Сорока зауважує, що воно з тих пір навіть не зіпсувалося, — лише трішки почорніло в горловині посудини: «Вдарив сокирою по старому кореневищу, — земля розпушилася, і я побачив, як iз неї стирчить днище пляшки, — розповів Роман Сорока. — Вона лежала горловиною донизу. Через прозоре скло побачив зернини проса. Таке чистеньке, ніби щойно його насипали... Тільки в горловині зернята почорніли, а далі — чисті».
Мама Романа, Марія Сорока, розповіла, що це зерно в 1932 році заховав її дідусь, щоб урятувати родину від голоду. У Маріїної тітки Усті тоді померло троє малих дітей — дівчинка і двоє хлопчиків.
«У моєї мами в той рік теж вимели з хати все дощенту, — згадує Марія. — Влада направляла по хатах бригади, вони ходили і забирали все до останньої зернини. Мама казала, навіть склянку квасолі відібрали, — знайшли і висипали собі в торби квасолини, які сховала на денці глечиків. А дідусь розумів, що будуть ходити і шукати ще не раз. Вирішив зробити надійнішу схованку: насипав проса у пляшку і закопав її під деревом у кінці городу. Але навесні, коли настав час сіяти, знайти зерно чомусь не вдалося...»
Коли жінка побачила скарб свого дідуся, припустила, що цією пляшкою проса можна було б тоді половину городу засіяти: «Погляньте, як дід його добре натовк. Тут справді багато насіння. Дуже шкода, що не допомогло воно тоді нашій рідні...» — скрушно мовила жінка.
Разом з односельцями родина Сорок вирішила показати знахідку всій державі, віддавши в Музей жертв Голодомору в Київ.
«...Бо це зерно правди проросло з голодного тридцять другого як очевидний доказ геноциду, розгорнутого проти нашого народу», — зазначив односелець і ровесник Марії Сороки, Микола Гаврилюк.
За словами Гаврилюка, у роки Другої світової війни у село Великі Крушлинці не повернулося з фронту 170 осiб, а тільки за один голодний 1932 рік iз голоду померло 770 односельців.
