Феміда на замовлення

Геннадія Корбана знову взято під варту. Суддя Дніпровського районного суду Києва Микола Чаус задовольнив клопотання прокуратури про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту на арешт реальний. Сам Корбан закликав своїх прихильників зберігати спокій, мовляв, буде апеляція і це рішення скасують.

Цьому рішенню передувала ціла детективна історія з елементами реаліті-шоу. Спочатку з’явилося повідомлення, що Геннадія Корбана пізно ввечері невідомі викрали з дому. Пізніше з’ясувалося, що це 24 грудня суддя Чаус виніс рішення примусово доправити Корбана до Києва для проведення судово-медичної експертизи. Того ж дня Корбан переніс хірургічне втручання в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Незважаючи на це в суботу лідера «УКРОПу» транспортували до приміщення суду. Засідання тривали дві доби практично без перерви. Час від часу звичний перебіг процесу порушувався то нападами «тітушок», то візитом омбудсмана, то сенсаційною заявою адвоката Корбана Олексія Шевчука, який заявив, що представники прокуратури намагалися сфальсифікувати докази, підклавши замість кардіограми Корбана кардіограму іншої людини на прізвище Бутейкін.

Недолугість процесу вкотре спрацювала з точністю до навпаки. Попри те, що практично ніхто не сумнівається в тому, що Корбан далеко не святий (іще з початку 2000-х за ним закріпилася слава «короля рейдерства» і знайдеться чимало охочих свідчити про його справи), застосовані проти політика методи зробили з нього жертву режиму і різко збільшили коло його захисників. «Суд у цілодобовому режимі. Такого навіть при диктаторі Януковичі не було. Тобто він, за версією прокуратури, організатор ОЗУ. А Партія регіонів і Опоблок це — не ОЗУ?» — написав у «Фейсбуці» журналіст Сергій Руденко, коментуючи інформацію, що напередодні суд зняв домашній арешт з одіозного екс-міністра юстиції Олени Лукаш, повернувши їй закордонні паспорти і внесений завдаток.

Не допомогла навіть спроба його колеги, а нині народного депутата від БПП Сергія Лещенка виправдати дії суддів. Мовляв, Лукаш інкримінують лише економічні злочини, а за Корбаном тягнеться шлейф рейдерства і захоплення заручників. І взагалі, варто згадати закон бумеранга, бо «коли постало питання про подальший домашній арешт Лазаренка, Корбан через юридичну фірму «Маркс енд Соколов» написав петицію на суддю Чарльза Брейєра, аби Лазаренка посадили в тюрму, і Корбан мав кращі шанси «віджимати» активи Лазаренка в Україні». Одразу згадалася і справа Геннадія Кернеса, так само звинуваченого у викраденні людей і катуванні, про яку після переобрання Кернеса мером Харкова вже й не згадують. І «беркутівці», підозрювані у розстрілах на Майдані, яких не можуть ні знайти, ні засудити. Більше того — їх знову приймають в уже оновлену поліцію, попри протести громадських активістів. І перенесення оголошення вироку у справі розгляду апеляції Олексія Пукача, винного у смерті Георгія Гонгадзе, на Святвечір 6 січня. І ще багато-багато інших випадків, які засвідчують, що правосуддя у нас і надалі напряму залежить від політичного замовлення. А це не має жодного відношення ні до правової держави, ні до реального правосуддя. На жаль.