У київському Будинку кіно відбулася прем’єра вітчизняного фільму «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Стрічку зняв львівський режисер Тарас Химич, відомий своїми історичними фільмами.
Провідна тема цього документально-ігрового кіно — дослідження ролі Січових стрільців у подіях названих років. Людей, які стали добровольцями, сформували Українську галицьку армію. У листопаді 1918-го легіон Січових стрільців підняв повстання у Львові та проголосив створення самостійної держави на українських етнічних землях. Фільм побудований на спогадах учасників тих подій. Показані також непрості українсько-польські відносини.
В українсько-польській війні кожний народ воював за свою незалежність. Тарас Химич старався побачити та показати кожну зі сторін об’єктивно, і в цьому йому прислужилися спогади очевидців. З екрана лунають українська, польська, французька, німецька мови (з перекладом), аби максимально відобразити те, чим жили тоді прості люди, про яких, власне, і йде оповідь.
На думку режисера, фільм виграв і від того, що у ньому грали сьогоднішні солдати, що брали участь у бойових діях в АТО. «Вони допомогли мені багато зрозуміти. Коли читав спогади очевидців про війну, що йшла сто років тому, часто не розумів написаного. Та потім очі відкрилися. Ми переживаємо зараз те саме. Тільки тоді українці не мали незалежної держави, а нині у нас вона є, тому зараз, не зважаючи ні на що, — більше оптимізму і можливостей».
Із постановкою воєнних сцен допомагав Володимир Правосудов, ветеран АТО: «Я бачив війну. Спробував передати свої почуття у фільмі. Війна завжди є війна — чи сто років тому, чи зараз... У ній ми втрачаємо своїх близьких, побратимів». Тарас Химич зізнався, що без Володимира Правосудова фільм не мав би такого емоційного воєнного наповнення: «Ніхто з членів знімальної команди ніколи не воював. Ми звертали увагу більше на мистецькі засоби. А Володимир додав у стрічку дух, обличчя, атмосферу війни, яку пройшов».
Такі фільми потрібні нині, як патрони, як зброя. Тільки сформувавши з допомогою кіно і книжок глибоку мотивацію в українського воїна — за що він воює — відданість українським військовим традиціям, можна створити його моральну перевагу над московським агресором. Бо, на жаль, існує великий вакуум в історії української військової традиції.
«Дуже важко було вмістити тисячу сторінок спогадів, документів, праць істориків у такий компактний фільм, — каже автор сценарію, молодий український історик Олександр Пагіря. — Я перепрошую у своїх колег-істориків за те, що багато фактів довелося оминути. Цей фільм створено для масового глядача. Тут викладена концептуальна історія державотворення невеличкого періоду з військової точки зору. У фільмі не згадуються видатні військові діячі, головнокомандувачі. Все подається крізь призму бачення простих людей — вояків, яких тисячі були на фронті. Чому їхні спогади залишилися в історії забутими?»
Творці «Легіону...» показали емоції людей, серця яких уразила війна. «Фільм є містком у минуле. Ми дивимося на ту війну як на пережиту, вже немає серед живих її жертв, поранених... Однак вона дає краще розуміння сучасної ситуації. Як діє суспільство в умовах війни? Як емоційно її сприймає? Ось те, що ми хотіли показати. З іншого боку, це стрічка про примирення. Про досягнення українського і польського розуміння», — пояснює Олександр Пагіря. Сценарист зазначає, що у Польщі подібних проектів немає, є лише телевізійні, зняті у патріотичному дусі.
Незабаром фільм з’явиться у вільному доступі в інтернеті та транслюватиметься по телебаченню.