Рукописи горять і підмокають

      На початку вересня «УМ» повідомляла про пожежу в бібліотеці герцогині Анни Амалії у Веймарі — одній із найвідоміших і найстаріших у Німеччині, заснованiй ще в 1565 році. А два роки тому лихо спіткало і найбільшу в нашій країні книгозбірню — Національну бібліотеку України імені Вернадського. Щоправда, випробування тут було не вогнем, а гарячою водою. Тоді в приміщенні бібліотеки прорвало трубу опалення, яка залила сім поверхів будівлі. У результаті затопило чотири відділи книгозбірні, під гарячий душ потрапили сотні книг. До речі, саме тут, у першій філії на вулиці Володимирській, зберігаються старовинні та найцінніші книжки національної книгозбірні. А це загалом понад 14 тисяч примірників, серед яких є й «Пересопницьке Євангеліє», на якому президенти України складають присягу.

      Тоді на фонди бібліотеки без жалю неможливо було дивитися: розкритими підмоклими виданнями були заставлені у бібліотеці всі вільні приміщення, а деякі висіли на мотузках, наче білизна. Щоб урятувати цінні рукописи і старовинні газети, працівникам бібліотеки довелося прочитати велику кількість книжок про потопи у книгозбірнях, які траплялися чи не в кожній великій бібліотеці. Проте одне діло — прочитати, а зробити це на практиці — зовсім інше. Адже порятунок книг потребував копіткої марудної праці. Між усіма сторінками кожної книжки бібліотекарі вкладали спеціальний промокальний папір, який мав увібрати вологу. Потім, щоб вирівняти деформовані сторінки, їх іще довго тримали під великою вагою. І хоча бібліотекарі з ранку до смеркання тільки й займалися порятунком книжок, допомогти усім відразу було нереально. У бібліотеці просто не вистачало місця, щоб усі їх просушити. Тому частину мокрих книжок упакували та... відправили до морозильних камер, де вони чекали своєї черги декілька днів. Після цього стародруки нагадували заморожену курятину.

      Звісно, постраждали не тільки історичні цінності бібліотеки, а й приміщення. Стіни, підлога, стеля — все це було настільки мокре, що довелося позичити в аеропорту спеціальні машини, якими зазвичай просушують кабіни літаків. Ці «сушарки» цілими днями працювали у приміщеннях та допомагали рятувати книжки. І вже через 12 днів після НП бібліотека знову почала працювати у звичному режимі.

      «Зараз до нас звертаються по допомогу й інші бібліотеки, в яких трапляються подібні проблеми. Адже ми отримали в такій екстремальній ситуації справді величезний досвід», — розповідає Людмила Муха, заступник головного директора книгозбірні.

      Чому ми раптом знову згадали про ці події? А тому, що в нашій державі люблять наобіцяти в скрутній ситуації, а потім спустити усе на гальмах. Отже, чи змінилося щось для бібліотеки? За словами Людмили Вікторівни, саме ця трагедія змусила державу згадати про національне надбання України. Тоді ж на ремонт приміщення було виділено майже 427 тисяч гривень. За ці кошти бібліотека встановила нову систему опалення, зробила ремонт затоплених приміщень, закупила нові меблі та відремонтувала ліфти. Також у бібліотеці збільшилася кількість працівників і з'явилися нові комп'ютери, а в цьому році планується встановити нову систему пожежної безпеки. На черзі — ремонт коридорів та зовнішніх фасадів. Але то буде завтра. Сьогодні ж вітаємо працівників бібліотек із професійним святом!