У номері за 22 вересня «УМ» повідомляла про те, що Ленінський районний суд Вінниці прийняв рішення про тимчасове — до 24-ї години 29 жовтня — припинення виходу «Вінницької газети» — комунального засобу масової інформації, засновником якого є міськрада та міськвиконком. Підставою для цього стало подання територіальної виборчої комісії по виборчому округу № 11, яка розгледіла в матеріалі «Проколи Петра Симоненка» від 7 вересня порушення вимог ст. 64 Закону «Про вибори Президента України». Слід додати, що подання було ініційоване довіреною особою Симоненка — народним депутатом України Віктором Петровим.
Вердикт iще не був остаточним, оскільки редакція звернулася з апеляційною скаргою до вищої судової інстанції. В апеляційній заяві вказувалось, зокрема, що суд «позбавив редакцію МКП «Вінницька газета» права належної підготовки до судового засідання та захисту». Річ у тім, що, згідно зі статутом підприємства, представляти інтереси редакції в суді уповноважений тільки головний редактор, який на момент отримання повістки (за один день до судового засідання) та розгляду справи перебував у кількаденному відрядженні, а заступник редактора, який прийшов до суду, не мав ні повноважень, ні довіреності. Він звернувся до суду з письмовим клопотанням перенести слухання справи на пізніший час, але це не взяли до уваги.
В апеляційній скарзі згадувалися також інші серйозні аргументи. Наприклад, суд зазначив у рішенні, що він «приходить до висновку, що дана публікація носить агітаційний характер, та оцінює передвиборчу програму кандидата на пост Президента України — П. Симоненка», а це комунальним ЗМІ заборонено. Тоді як, за переконливим твердженням апелянта, «ні на момент виступу на прес-конференції Симоненка, ні на момент виходу газети, ні на момент розгляду справи в суді виборчої програми Симоненка не опубліковано. Вона має бути опублікована лише 22.09.2004 року».
Редакція «Вінницької газети» очікувала, що апеляційний суд Вінницької області розставить крапки над «і» — скасує рішення місцевого суду й постановить власне рішення, яким відмовить у задоволенні подання. Однак події розгорталися зовсім не так, як сподівався колектив. Апеляційний суд «засилив» рішення про тимчасове припинення видання газети, чим фактично шокував журналістську спільноту області (та й, напевно, не тільки) — тут такого ще не було.
Описані юридичні ігри були б не зовсім зрозумілими, якби не враховувати політичні складники. А вони полягають, либонь, у тому, що «Вінницька газета» дозволяє собі забагато вільнодумства. Зокрема, у призвідці всіх лих — матеріалі «Проколи Петра Симоненка» — завідувач відділу «ВГ» Олександр Дмитрук дозволив собі звернути увагу на такі об'єктивні особливості поведінки лідера комуністів на прес-конференції: «Чи не всі відповіді Петра Симоненка зводилися до одного — паплюження свого конкурента Віктора Ющенка. Якщо деяких інших він чіпав по дотичній, то Віктора Андрійовича в прямому сенсі товк словами, не дотримуючись ніяких правил. Якби з його уст прозвучало, що зменшення чисельності пінгвінів в Антарктиді сталося з вини Ющенка, то це нікого не здивувало б». Так що тут одним пострілом убивають одразу двох політичних зайців: і невгодна владі газета замовкає, й іншим ЗМІ недвозначно вказано, що може статися, якщо, крий Боже, не те оприлюднять.
Поки судове рішення офіційно не було передане редакції, вона продовжувала готувати наступний номер і сподівалася, що він вийде в світ вчасно, як, можливо, і наступний. Але кілька тижнів тисячі читачів «Вінницької газети» все-таки зоставатимуться без улюбленої газети, що навряд чи додасть комуністам рейтингу в регіоні. Адже на президентських виборах життя не закінчується.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
