Жовтень 2003 року, «тепла» зустріч Віктора Ющенка в Донецьку. Відповідальність за той шабаш узяв на себе саме Олександр Базилюк, якому все зійшло з рук. (Фото з архіву «УМ».)
«Це яка ж скотина мене до третього сорту віднесла? Дізнаюся — придушу власними руками!» — гнівався ображений читач «України молодої», зустрічі з яким, судячи з могутнього басу й запевнення «кулаком бугая вбити можу», не побажаєш жодній «скотині». А розлютила «звичайного херсонського селянина» (так представився мій телефонний співрозмовник) простенька «мультяшна» політична реклама, намальована в найкращих традиціях недолугої радянської пропаганди. Та сама, де українців поділили на І, ІІ та ІІІ сорти, приправивши відповідно оформлену карту України «попередженням»: «Так! Виглядає ЇХНЯ Україна».
От тільки не думайте, панове політтехнологи, що вам вдалося одурити народ. Не буду наводити словесний потік епітетів, якими оздобив звичайний, трохи суржикомовний мешканець «третьосортної» Херсонщини свою промову щодо того, які «ВОНИ» (...), але щоб ВИ й не сумнівалися: цей чоловік чудово розібрався, про кого саме йдеться. «От стане Ющенко Президентом, і ми тому кодлу (цим не надто вичерпним визначенням авторка спробувала замінити нецензурну лексику. — Авт.) покажемо, хто в Україні третій сорт!» — по-простому «пообіцяв» читач. Але при цьому розчарувався, що в газеті не змогли відповісти на його запитання: якому саме з кандидатів у президенти бодай номінально належить ця антиреклама. Адже, як уже повідомляла «УМ», у редакції телеканалу «Інтер», який чи не найчастіше крутить такий ролик, нашому кореспондентові так ніхто й не зміг пояснити, хто з претендентів на президентську посаду взявся ображати дві третини України.
Та ось нарешті таємницю розкрито: як вирахував народний депутат від «Нашої України» Микола Катеринчук (довірена особа кандидата у президенти Віктора Ющенка в загальнодержавному виборчому окрузі), відеоролик був розміщений у блоці «політична реклама», який за угодою мав бути проплачений з виборчого фонду лідера Слов'янської партії Олександра Базилюка.
Власне, роль самого «господіна» Базилюка в цій кампанії ні для кого не становить таємниці принаймні відтоді, як Базилюк приєднався до голови ОУН в Україні Романа Козака та провідника КПРС Олександра Яковенка. Уся ця кандидатська трійця, замість хвалити самих себе як потенційних президентів-рятівників України, у зроблених «під копірку» відеороликах дружно обливає жовчю свого суперника по виборчій боротьбі Ющенка. Проте якщо пан Козак і товариш Яковенко принаймні не відбирають голоси у того кандидата, якому кров з носа треба знижувати рейтинг В. Ю., аби не втратити надію стати президентом уже в першому турі, то Базилюкові, швидше за все, доведеться зніматися ще до 31 жовтня — дивись, якісь піввідсотка донецького електорату до Януковичевих голосів і додасться.
Зрештою, навряд чи для лідера карликової партії, який має змогу нагадати про себе хіба що під час виборів (на президентських 1999 року Олександр Філімонович посів друге з кінця місце), це буде великим розчаруванням. Більше того, судячи з поведінки його самого та його політичної сили, «господа-славянє» роблять усе, аби й надалі залишатися корисними «вищим світу цього» (себто Донбасу). Чого варте саме лише визнання Олександра Базилюка, котрим він із готовністю «козирнув» перед «начальством», про безпосередню роль Слов'янської партії в організації «бєспрєдєлу», яким зустріли блок Віктора Ющенка у «гостинному» Донецьку рік тому. Саме «базилюківці» взяли на себе відповідальність за те, що весь тисячний палац молоді «Юність», де мав проходити з'їзд «Нашої України», був напханий п'яними петеушниками, які ледве не побили народних депутатів. А отже, і за те, що декого з парламентаріїв таки побили — не в самому палаці, де в цей час «нагріті» алкоголем підлітки тренували кулаки одне об одного й закидали сцену порожніми пляшками, а на підходах до нього, де шаленів натовп зігнаних з такої нагоди студентів, викладачів, бомжів і держслужбовців, «озброєних» плакатами із зображенням Ющенка у формі офіцера СС та дуже «конкретними» надписами. І хоча пікети самої Слов'янської партії, в яких брали участь жалюгідні кілька десятків учасників, на цьому тлі взагалі були не помітними, це не завадило Олександрові Базилюку заявити про свою глобальну роль в організації всього цього шабашу. І собі реклама, і «папам» користь.
До речі, про «пап». Узагалі-то Слов'янська партія, провідник якої ледве не одним із перших заявив про те, що суне в президенти, незабаром після цього постановила підтримати... кандидата від влади Віктора Януковича. Звісно, могутній (про ніжну душу Прем'єра і його болісну реакцію на яйця тоді ще ніхто не знав) «дон» серцю новітніх українських «слов'ян» дуже близький: так само, як і вони, прагне пошвидше опинитися в обіймах братньої Росії, так само виступає (тобто позавчора виступив, а раніше не надто вдало маскувався) за надання російській мові статусу державної — поки що ніби тільки другої, але ж це тільки початок. Та й узагалі, він же такий у дошку свій, донецький... Але, трясця його матері, що ж це за партія, яка підтримує не свого лідера, а його конкурента в боротьбі за одну й ту саму посаду?! Та й лідер, щиро кажучи, показовий. Мало того, що в оплаченій своєю політичною силою рекламі й слова не каже про власні переваги (а міг би, наприклад, розповісти, як бореться проти заборони в київських маршрутках радіо «Шансон», яке «кляті націоналісти» не хочуть слухати, бо шукають будь-яких приводів для наступу на все російськомовне), так ще й чесно визнає — підтримаю, мовляв, у другому турі Януковича. Ще б не підтримати: хто-хто, а Віктор Федорович шансон точно поважає...
Але ж ми нібито не про те. Ми про рекламу, яку більшість телеглядачів спершу було сприйняли за продовження вельми схожого за стилістикою ролика іншого кандидата, — теж «технічного». Щиро кажучи, уже сам розподіл областей України на сорти яскраво демонструє, звідки насправді вуха стирчать. Звісно, може, це й суто випадковий збіг обставин, але з якого б це дива, «приписавши» Західну Україну до жовтогарячого «І сорту», невідомі художники виокремили з неї два маленьких синеньких («другосортних») клаптики — Закарпатську й Чернівецьку області? Чи не тому, бува, що саме ці регіони вважаються «оплотом» на заході держави Соціал-демократичної партії (об'єднаної)? Принаймні тільки на Буковині та Закарпатті есдеки на минулих парламентських виборах спромоглися посісти друге (після блоку Віктора Ющенка «Наша Україна») місце, тоді як Львівщина, Волинь, Івано-Франківщина тощо, вділивши СДПУ(о) від 1 до 2 із копійками відсотків голосів, яскраво продемонстрували своє ставлення до самих «об'єднаних» та вгачених ними в передвиборчу рекламу мільйонів.
Однак, попри всі припущення, відповідати за соромисько, яке в цивілізованих країнах не наважився б продемонструвати жоден телеканал (бодай через загрозу втратити ліцензію), так чи інакше доведеться Олександрові Базилюку. Саме його як кандидата в президенти України дії, а також дії телеканалу «Інтер» «у зв’язку з порушенням обмежень на ведення передвиборчої агітації у формі політичної реклами», згідно з відповідною скаргою до Центральної виборчої комісії, просить визнати неправомірними Микола Катеринчук. На думку представника Ющенка, поширюючи відеоінформацію, нібито замовлену Базилюком, «телеканал «Інтер» формує волю виборця в залежності від місця проживання, «сортуючи» населення за областями України, а фактично розподіляючи та стикаючи громадян між собою».
Не завадило б замислитися про це й нинішньому керівництву «Інтера», й «1+1», й інших ЗМІ, адже вибори рано чи пізно минають, а жити в цій країні, з ображеними ними ж телеглядачами й плямою на репутації (про совість уже давно не йдеться), доведеться й потім. Тим паче що, незалежно від того, хто стане Президентом, кримінальну відповідальність за розпалювання міжнаціональної ворожнечі поки що ніхто не скасовував. Про це загальнодержавним телеканалам нагадав іще один довірений представник Ющенка, Микола Томенко. Зазначивши при цьому, що «по-людськи» співчуває керівникам медіа, але як голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації зобов'язаний їх попередити. «Політтехнологи-заробітчани з інших країн прагнуть гратися в Україні з такими речами, як міжнаціональні відносини та заклики до громадянської війни, а це дуже небезпечно. — Ми не допустимо поширення подібної інформації та зробимо все можливе в правовому полі, щоб припинити подібні експерименти в Україні під час виборчого процесу». А після виборів, будьте певні, нікому так «експериментувати» з терпінням українців уже не захочеться.
Базилюк Олександр Філімонович
Народився 15 березня 1942 р. у м. Чапаєвськ Самарської обл. (Росія).
Освіта вища. Доцент, кандидат філософських наук, автор низки книг і статей із соціології і соціальної філософії. Закінчив філософський факультет Московського держуніверситету (1966; викладач філософії і суспільствознавства). Понад чверть століття викладав у Донецькому держуніверситеті.
На початку 1990-х нетривалий час перебував у Демплатформі КПРС та Партії демократичного відродження України. Відтак — беззмінний лідер так званого Слов'янського руху України. У 1992 р. створив Громадянський конгрес України, згодом перейменований у Слов'янську партію. Голова Слов'янської партії (з 1994 р.), староста «Конгресу російських організацій України» (з 1996 р.). Очолює «Союз православних громадян України».
Росіянин, православний. Живе в Донецьку з 1971 р.
Уже був кандидатом у президенти України на виборах 1999 р. Результат — 12-те місце серез 13 учасників. «За» — 36 012 виборців, або 0,14 відсотка.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
