Врізав дуба

Сліди Кармелюка заплутали

Національний природний парк «Кармелюкове Поділля», створений президентським указом Віктора Ющенка в 2009 році, справді став однією з перлин області. Розташований він на територіях Чечельницького та Тростянецького районів. А в 2013 році вже за постпомаранчевої влади «папєрєдніків» розгорівся скандал щодо «негативних наслідків створення заповідника».

Тоді можновладці в самій назві парку побачили підступ, мовляв, «банди Устима Кармелюка грабували панів і не тільки» значно північніше — на Хмельниччині та в протилежній, північно-західній частині Вінниччини. Мовляв, просто, Віктору Андрійовичу сподобалась ця псевдоісторична назва й він створив парк «з метою збереження, відтворення і раціонального використання унікальних природних та історико-культурних комплексів».

Суперечки стосовно правильності розташування і діяльності Устима Кармелюка логічніше було б залишити історикам. А от власне проблема вимальовувалась в іншому. Справа в тому, що на більш ніж 20 тисячах гектарів Чечельницького та Тростянецького районів ростуть цінні породи граба, ясена та рідкісна порода дуба. І раптом усе це добро стало об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, перейшовши в підпорядкування Міністерства екології та природних ресурсів України. Відповідно, Чечельницький лісгосп не мав права здійснювати там господарську вирубку.

«За ці декілька років лісгосп втратив 60 мільйонів гривень, — скаржився свого часу начальник вінницького державного лісового об’єднання «Вінницяліс» Анатолій Бондар.

Невдоволені були й місцеві чиновники, адже районний бюджет недоотримував значні кошти, окрім того, не газифікований Чечельницький район залишився без доступного палива, річна потреба в якому становить 17 тисяч кубометрів. Та й тодішній голова райдержадміністрації Микола Качинський нарікав, що передача значної частини угідь лісгоспу в підпорядкування Мінприроди змушує селян шукати дорожче паливо в сусідів. Словом, гроші йдуть повз потрібну «касу».

Скандал тоді прогримів на всю область. У вищих ешелонах обласної влади вирішили, аби всі сторони конфлікту — екологи, лісівники й районні чиновники — написали листи в Кабмін та Президенту. В них ішлося про те, аби вибрати такий природоохоронний режим «Кармелюкового Поділля», котрий задовольнив би всіх, тобто між рядками слід було читати: дещо посунути парк. Чи були ті листи, чи були на них відповіді і які саме — вже пізніше про це не згадували. Проте імпульс за класичним висловом діда Щукаря з відомого фільму «Снимай штаны, власть меняется!» таки був даний.

Капіталізація природи означає знищення

Щоправда, зовсім тихо в цьому галасі опонентів згадувалося про меблеву фабрику «ЛісМайстер», що працює в Чечельнику й має ще один цех в Ободівці сусіднього Тростянецького району. Підприємство налагодило збут екологічно чистої продукції в Європу і могло б розширити виробництво за достатньої кількості сировини. Головний лісник області зазначав, що для лісгоспу це дуже вигідна співпраця, що дозволяє не думати про експорт, а на місці збувати технологічну деревину, а її область заготовляє в рік близько 300 тисяч кубометрів.

І от, за даними прес-служби Національної поліції України, під підозру потрапили посадові особи державної установи, в користуванні якої перебувають землі парку. «Саме службовці здійснювали вирубку лісу, нехтуючи вимогами законодавчих актів і без будь-яких дозвільних документів», — iдеться у повідомленні Нацполіції. За даним фактом відкрито кримінальне провадження і ведеться розслідування. Посадовим особам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років та штраф на суму 8500 — 17000 гривень.

Прадуби ціни не мають

Дуб визнано стратегічною породою третього тисячоліття. І не лише в нас, а й на світовому ринку, де один кубічний метр цього дерева коштує п’ять тисяч доларів. Щоправда, трьохсотлітнього. У нас же безжально вирубують уже й столітні дуби, тому вітчизняна деревина й оцінюється нижче. На попиті, між іншим, це не позначається: найкращі меблі в Німеччині, Польщі, Словаччині роблять із нашого дуба. Не дивно, втім, що час від часу громадськість б’є на сполох, мовляв, через погоню за «живою копійкою» на місці дубових гаїв можуть залишитись самі пеньки. Ці застороги набули особливої гостроти ще в далекому 2000 році, після того лихого обледеніння, коли стихія, що скувала ліси суцільним льодовим панцирем, понівечила «зелені легені» Вінниччини. Тоді постраждало більше 40 тисяч гектарів лісу — десята частина держлісфонду області. За чотири дні на землю лягло близько 4 мільйонів кубометрів деревини! На півдні області було пошкоджено до 60-80% насаджень, переважно дібров. Запрошені в область учені-геоботаніки з Академії наук України нічого втішного з приводу майбутнього цих лісів сказати не змогли, оскільки подібних пошкоджень і в таких масштабах в Україні ще не було. Зазначили лише про небезпеку: подібне катастрофічне зменшення площ під дубовими гаями, які є природною базою екосистеми, може змінити клімат в усьому регіоні, що його утримували на своїх плечах саме дуби-атланти.

Зрозуміло, що всіх нас об’єднує щось значно вагоміше, ніж будь-які вузькокорпоративні «конкретні» інтереси. Адже не даремно люди дали імена не лише містам, кораблям, тваринам. Таким привілеєм користуються і вікові дуби. На Вінниччині охоронні грамоти пам’яток історії виписано, наприклад, прадубам Дідусю і Громовику, котрим по півтисячі років. Лише якоюсь сотнею років поступаються їм Зелений і Віковий. Посидіти під такою прадавньою кроною — майже те саме, що доторкнутись до вічності. І ціна будь-якого з дубів-гігантів не співмірна з жодними іспанськими меблями. Ліс росте століттями, життя цілого покоління не вистачить, аби побачити хоча б підлітковий вік своєї праці...

І якщо в даній прикрій історії з «Кармелюковим Поділлям» матеріали справи будуть передані до суду, а той вирішить-таки, що чиновники порушили закон, то роботи в Національному парку мусять обмежитись винятково санітарною вирубкою.