Аж за шість законопроектів, які б поліпшили умови та права ув’язнених, як цього вимагають європейські норми, народні обранці проголосували ще наприкінці листопада. Один з ухвалених нормативів дозволяє у деяких випадках застосовувати дострокове звільнення для засуджених до довічного позбавлення волі. Президент України днями цей закон ветував.
Депутати проголосували за те, щоб умовне звільнення могли отримати ті, хто вже відсидів у в’язниці не менше 20 років і не мав злісних порушень протягом останніх трьох років. Відносно умовно звільнених довічно засуджених, згідно з ухваленим законопроектом, встановлюється адміністративний нагляд строком на 10 років, а по його закінченні засуджений звільняється судом від довічного ув’язнення взагалі.
На переконання Президента Петра Порошенка, у вищевказаному законі порушені принципи «відповідності покарання вчиненому злочину». У пропозиціях гаранта зазначено, що, відповідно до чинного законодавства, довічне позбавлення волі може бути замінене актом помилування покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 25 років. «Введення ж умовного звільнення від відбування покарання засуджених, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, після відбуття ними не менше 20 років позбавлення волі нівелює значення правового інституту помилування таких осіб», — йдеться у документі.
Рішення глави держави підтримує частина адвокатів, яка переконана, що процедура умовного звільнення такої категорії злочинців могла б призвести до зростання корупційної складової у діяльності пенітенціарної та судової систем. «Можливість умовного звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, ставить їх у рівні умови з особами, які вчинили менш суспільно небезпечні діяння, — коментує адвокат Галина Климович. — Цим порушується один з основоположних принципів кримінального права — принцип відповідності покарання рівню суспільної небезпечності вчиненого злочину. Це є несправедливим і може призвести до відчуття безкарності та рецидиву з боку звільнених від довічного позбавлення волі осіб. За такого підходу втрачається сенс застосування довічного позбавлення волі, оскільки воно фактично перетворюється на покарання, від якого засуджений може бути звільнений через 20 років».
За словами Галини Климович, ветування Президентом законопроекту — це перемога здорового глузду, а всі «подальші потуги лобістів проштовхнути через Верховну Раду цей закон, як і умисне затягування судового розгляду конкретної кримінальної справи, під яке він приймався, повинні стати предметом розслідування Антикорупційної прокуратури та НАБУ».
ДОВІДКА «УМ»
Довічні в’язні з’явилися в Україні відносно недавно — після того як у 1997 році в країні ввели мораторій на смертну кару, а у 2000-му саме її поняття прибрали і з Кримінального кодексу. З того часу в країні відбувають покарання близько двох тисяч засуджених до таких термінів. Це найбільший показник у Європі. До слова, навіть у Росії, де загальне населення колоній становить понад півмільйона осіб, що в чотири рази більше, ніж в Україні, «довічників» менше.
Україна — одна з найбільш суворих щодо «довічників» країн Європи. Наприклад, у Хорватії середній термін довічного ув’язнення становить від 20 до 40 років, в Австрії — 22, Італії — 21, в Англії — 14,4 року, в Швеції — 9 років. При цьому у Португалії, Іспанії, Норвегії, Словенії такого покарання взагалі не існує. В Україні довічне позбавлення волі дають за 11 видів злочинів, тоді як у Данії — за дев’ять, Росії — за шість, а в Німеччині й Польщі — за п’ять.