Відоме російське прислів’я «кому війна, а кому — мати рідна» неабияк відповідає діяльності окремих корумпованих посадовців Міноборони України. Інструментом корупції для цих негідників є насамперед воєнні контракти. Це лише для переселенців та захисників України, їхніх рідних війна принесла горе, сльози та руїни. Тоді як для декого війна є джерелом стабільного збагачення.
Окремі епізоди неприхованої корупції та відмивання коштів на самій верхівці вітчизняного воєнного відомства регулярно стають відомі громадськості. Як повідомляє інтернет-видання «Обозрєватєль», генералітет із лампасами не став «видумувати велосипед» — тут усе ще успішно діють найпримітивніші корупційні схеми часів Януковича. Факти збагачення на війні просто ганебні.
Наприклад, Тетяна Ракул — дружина начальника головного воєнного представництва МОУ, від рішень якого залежить, чи узяти на озброєння ту чи іншу бойову техніку, володіє трьома львівськими компаніями, які працюють саме на оборонний комплекс. І це тоді, коли прості українці, підтримуючи військо, часто жертвують останнє для захисників України.
Начальник головного воєнного представництва Павло Ракул є людиною непублічною, яка, згідно зi своїми повноваженнями, вирішує подальше застосування виробленої «оборонкою» продукції. Від його автографа залежить, чи потрапить у війська та чи інша техніка, чи відповідає вона вимогам Міноборони. За результатами складається протокол, в якому вказуються недоліки озброєння.
Згідно з даними військових ЗМІ, пан Ракул ще у 2014 році відвідував Львіський авіаційний ремонтний завод, де особисто контролював ремонт двох винищувачів «МіГ-29». Утім, посадовець, вочевидь, проконтролював ще й вибір підрядників для цього ремонту: ними стали львівські підприємства «Авікос», КБ «Азимут» i науково-виробниче об’єднання «Кітва». Усі ці підприємства належать дружині Павла Ракула — пані Тетяні!
«Усе виходить вельми зручно: якщо техніка має потрапити у війська, то однією з найважливіших умов її прийому можуть стати не бойові якості та ціна, а наявність серед підрядників визначених «сімейних» фірм, — iдеться в журналістському розслідуванні «Обозрєватєля». — Така корупційна схема, у кращих сімейних традиціях Януковича, пронизує тил оборони України. А подружжя Ракулів є лише верхівкою айсберга, у той час, як у інших корупціонерів вистачає здібностей ретельніше приховувати свою незаконну діяльність».
Отже, підприємства пані Ракул мають контракти на мільйони гривень iз більшістю підприємств вітчизняного ОПК. Навіть у процесі створення новітніх танків «Оплот» не обійшлося без участі продукції її фірм. Лише «Авікос» протягом минулого року здійснив для української «оборонки» поставки обладнання, згідно з оприлюдненими звітами, на 3,6 млн. грн. Це підприємство займається телевізійними системами наведення і контролю, розробляє монітори для авіаційної та бронетанкової техніки.
«У рамках вказаних напрямів підприємство наразі виконує розробки в інтересах Міноборони, Національного космічного агентства, співпрацює з ДП «Київський ремонтно-механічний завод», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП ДержККБ «Луч», КП СПБ «Арсенал», ДП НПК «Фотоприбор» (Черкаси), ДП завод «Генератор» та іншими вітчизняними підприємствами», — iдеться у звіті підприємства «Авіакос» за 2014 рік.
Так постачає свою продукцію для ОПК і НПО «Кітва», яке виробляє різні сенсори та датчики випромінювання. В єдиному судовому реєстрі можна знайти судовий спір між фірмою «Кітва» та харківським бронетанковим заводом ім. Малишева. Вартість лише одного контракту становила 4,8 млн. грн. При цьому «Кітва» прострочила строки поставки і мала сплатити мільйоний штраф.
Чому Тетяна Ракул — дружина посадовця Міноборони Павла Ракула (який безпосередньо відповідає за прийом військової техніки) є власником оборонних підприємств — ще те запитання для слідчих прокуратури.