Миколаївська церква в с. Городище Менського району Чернігівської області потребує допомоги. І не тільки нашої, а й державної... (з сайта wikimedia.org.)
Вельмишановний пане міністре!
Публікація в газеті «Україна молода» під заголовком «Переселення храму» (4.11.15) викликала занепокоєння громадськості. Йдеться про перенесення старовинного дерев’яного храму з с. Городище (Чернігівська обл., Менський р-н) до скансену в с. Пирогів, що пiд Києвом. Це робити, на нашу думку, не просто шкідливо, а й злочинно. По-перше, вирвавши унікальну архітектурну пам’ятку з її природного середовища, ми наполовину позбавляємо її унікальності. По-друге, як сказала одна мудра людина: «Переїхати — все одно, що погоріти». Всім зрозуміло, що в цьому випадку величезні, а часом і непоправні втрати неминучі. Що, в кращому разі, матимемо в скансені? — «Новодєл».
І основне, чого не маємо права забувати, — цей храм не лише архітектурна споруда. Це пам’ятка нашої історії. Тут майже 50 років служив отець Федір Кістяківський, родоначальник цілої династії вчених і громадських діячів. Тут, на Чернігівській землі, зростали та в цьому храмі були охрещені його діти, серед них — видатний учений-правник Олександр Федорович Кістяківський, професор Київського університету, однодумець і співробітник П. Чубинського, член Старої громади, який записав у своєму щоденнику: «Украинофилом должен быть каждый житель Малороссии», меморіальну дошку якому відкрито в Києві цього року. Другий син, Василь Федорович, захистивши докторську дисертацію, працював викладачем медичного факультету Університету св. Володимира, є документальні свідчення, що він був свідком на одруженні батьків Лесі Українки. Третій син — Федір Федорович, працював лікарем на заводах Симиренків, з якими поріднився. Наступне покоління, онуки отця Федора, — Богдан Олександрович, правник, професор Київського університету, один iз видатних мислителів початку ХХ ст., який виступав проти революційної теорії
В. Ульянова, стояв біля витоків Української академії наук; Володимир Олександрович Кістяківський, академік УАН і АН СРСР, засновник нового напрямку фізичної хімії; Ігор Олександрович, правник, займав посаду міністра внутрішніх справ в уряді П. Скоропадського. Покоління праонуків дало вченого зі світовим ім’ям, Георгія (Джорджа) Кістяківського, радника Президента США Д. Ейзенхауера. Про нього цього року вийшла книга українського письменника І. Корсака «Вибух у пустелі».
Ось таким є рід, коріння якого ми чомусь намагаємося підрубати замість того, щоб на місці, поруч iз могилами батьків таких славетних синів, відремонтувати храм та популяризовати історію такого яскравого українського роду. Навіть зараз туди приїздять екскурсії. Є цікавість до того краю, яким є і часткою країни, — хай розвивається. У Києві навіть за найоптимістичнішого сценарію ця історична пам’ятка просто загубиться... Якщо є шанс знайти меценатів демонтувати та везти храм у Київ, хай вкладуть гроші на місці, у с. Городище, де він стоїть майже 250 років (із 1763-го).
Безумовно, храм потребує негайної реставрації, але на його природному місці, поруч iз могилами о. Федора Кістяківського та його дружини — Ірини Есманської.
Листа підписали:
Гирич І. Б. (доктор історичних наук,
шеф-редактор журналу «Пам’ятки України»)
Білокінь С. І. (доктор історичних наук,
лауреат Шевченківської премії)
Ткач М. М. (етнолог, професор,
письменник, член НСПУ)
Портяк В. Д. (письменник)
Кучеренко М. О. (старший науковий
співробітник музею М. Грушевського в Києві)
Майко І. І (заступник голови Ради
Будинку вчених у Києві)
Киризій Т. Я. (нащадок В. Ф. Кістяківського)
«Дерев’яна Миколаївська церква 1763 року, що розташована на тихій вуличці на південно-західній околиці села Городище, зведена з сосни. За типом плану церква тризрубна, триверха, складається з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря і належить до поширеного на Лівобережжі типу пам’яток. Уперше храм науково дослідив і описав у 1976 році дослідник дерев’яного зодчества
С. А. Таранушенко в роботі «Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України». А мистецтвознавець і академік Григорій Логвін, уперше побачивши церкву в 1985 році, зазначив, що «перед нами — досі незнаний шедевр архітектури світового рівня... ми маємо справу з пам’яткою рівня афінського Парфенону».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
