«Старий цирк» на шпагаті

Життя на два міста

Нова арена з’явилася в Харкові майже півстоліття тому, але «Старий цирк», якому вже 110 років, i далі служить тренувально-навчальною базою для дорослих та юних артистів. Будівля унікальна тим, що її сцена однаково придатна для проведення і театральних, і циркових вистав. Саме тому в цих стінах свого часу влаштовували аншлаги як корифеї української сцени Марко Кропивницький, Панас Саксаганський і Микола Садовський, так і відомі дресирувальники Дурови, Борис Едер й Ірина Бугрімова. Власне, список знаменитостей, від яких шаленіла публіка під легендарним куполом, можна продовжувати до нескінченності. Неперевершена історична аура (вона тут відчувається буквально у кожному куточку) надихає й теперішніх артистів на першокласну творчість, але, на жаль, не може зігріти в люту зимову стужу.

Проблеми почалися у колективу три роки тому, коли Міністерство культури дещо змінило схеми фінансування творчих студій. У рамках затіяної оптимізації «Державну українську творчу дирекцію з підготовки циркових номерів» («Старий цирк») об’єднали з «Державною цирковою компанією», що мiститься в Києві.

Проведені структурні зміни на творчість регіонального підрозділу особливо не вплинули, а от з грошима виникли суцільні неув’язки. Тобто бюджетні кошти, призначені Харкову, Мінкульт став перераховувати столичній структурі, але та повертає більш-менш стабільно лише зарплату. Що ж стосується комунальних платежів, то з ними й досі немає повної ясності. «Затяжній реорганізації із зависанням виділених нам коштів немає ні кінця, ні краю, — каже заступник директора «Старого цирку» Дмитро Лико. — Весною, наприклад, нас всіх звільнили, щоб зарахувати до штатного розкладу «Державної циркової компанії». А на роботу ми ходимо до іншої державної структури — «Українська творча дирекція», тобто «Старого цирку». З квітня гроші на комунальні витрати не приходять взагалі, оскільки усі кошти, виділені на утримання будівлі, пішли до київської структури, яка, згідно з договором, нам уже винна 76 тисяч гривень».

Харків’яни не зрозуміли логіки проведеної реорганізації ще й ось iз якої причини. Їхня дирекція має велику історичну будівлю, підсобні приміщення, товстезну інвентарну книгу з описом циркового реквізиту і всього того, що необхідне для здійснення репетиційного процесу на манежі. А їх підпорядкували компанії без власного майна (оренда кількох кімнат у Київському державному цирку сприймається не надто переконливо), що більше цікавиться фінансами харківського підрозділу, аніж творчим процесом. «Навіщо потрібні були тоді взагалі такі зміни? — запитує Дмитро Лико. — Чим вони допомогли єдиній в Україні цирковій студії для дітей та юнацтва?»

«Бурлеск» як спосіб життя

Харківський купець Генріх Грикке збудував Старий харківський цирк у 1906 році за зразком будівель французьких братів Франконі, проекти яких вважалися у ХІХ столітті взірцем циркових стаціонарних арен. Згодом для обігріву тут встановили котел, знятий зі списаного паровоза. Дата його випуску — 1905 рік. Власне, цей раритет можна було б експлуатувати й досі, якби не нові ціни на газ. Щоб обігріти теплом чотири тисячі квадратних метрів будівлі, тепер потрібні сотні тисяч гривень, які не може дозволити собі навіть бізнесова структура, а не те , що вітчизняний заклад культури. Зрозуміло, адміністрація почала шукати альтернативні джерела тепла. У результаті вдалося розжитися двома тепловими італійськими «гарматами», що тепер включають під час репетицій у балетній залі та на манежі. Але такий порятунок від холоду дієвий, поки не настали люті холоди. Це по-перше. А по-друге, у будівлі й далі мерзнуть чотирилапі циркові артисти.

Зрештою студія вийшла на харківську фірму «Тепломонтаж», яка може встановити для обігріву економічні довгохвильові панелі. Фахівці підприємства безкоштовно провели необхідні розрахунки й готові змонтувати цілком оптимальну систему опалення. Але на самі прилади потрібно десь знайти 65 тисяч гривень. Ось тоді й виникла ідея провести в кінці листопада і в перші дні грудня акцію «Зігріємо «Старий харківський цирк». Ідеться про благодійні виступи юних артистів, кошти від яких підуть на оплату новітніх батарей. «Програма називається «Бурлеск», — повідомила художній керівник студії Світлана Момот. — Програма яскрава, феєрична і повністю відображає усю контрастність нашого життя. Юні артисти, які працюють на дуже високому рівні, вибрали найпрофесійніші номери. Власне, концерти для харків’ян ми проводимо регулярно. У нас є свої постійні глядачі, які з великим задоволенням приходять на виступи вихованців студії. Високу професійність останніх підтвердили на численних міжнародних фестивалях гімнасти цирку Du Soleil, американського цирку та швейцарської циркової школи».

Сьогодні у харківській студії займається 150 осіб. У програмі «Бурлеск» беруть участь 40 юних артистів віком від 6 до 20 років. «Ми показуємо свою виставу надзвичайно яскраво, — рекламує благодійні спектаклі їхня учасниця Вероніка Лупир. — Усе проходить впевнено і з легкістю. Вражені глядачі завжди аплодують нам стоячи. І часто повертаються знову».

На арені — справжні зірки

Після благодійних виступів харківські студійці поїдуть до Дніпропетровська на відкритий всеукраїнський цирковий фестиваль, де розраховують завоювати не одну престижну премію.

Такі сподівання абсолютно обґрунтовані, оскільки вихованці «Старого цирку» — справжні зірки. «Як можна вигнати на вулицю дітей, без участі яких не минає практично жодне циркове шоу Західної Європи? — дивується Дмитро Лико. — Наші діти достойно представляли країну на міжнародному дитячому цирковому «Євробаченні» «Магія цирку» у Женеві. Маленькі зірочки Юстина Толстолуцька і Володя Слюсар є володарями призу «Золота корона», який отримали на світовому дорослому цирковому турнірі у Варшаві разом iз призом глядацьких симпатій. Цей же дует та Кіра Гарбуз на патріотичній мегаакції «Захистимо Україну», що проходила недавно у Львові, отримали офіційне запрошення від директора Будапештського цирку на участь у міжнародному дитячому фестивалі. Він пройде у січні в столиці Угорщини. Наші діти ставали фіналістами проектів «Україна має талант» і «Континент талантів». Само собою зрозуміло, без студійців «Старого цирку» не минає жоден представницький державний концерт у Харкові. Тому мені абсолютно незрозуміло, кому може бути вигідно залишити вітчизняне циркове мистецтво без завтрашнього дня».

До речі, тренери харківської студії виховують своїх «зірочок» не лише у холодному, а й давно не ремонтованому приміщенні. Навіть дослідники історії легендарної будівлі не можуть пригадати, коли тут востаннє проводилася реконструкція. Але, незважаючи на це, дітище купця Генріха Грикке стійко бореться з руйнівними тенденціями часу в статусі пам’ятки архітектури обласного значення. Будинок вистояв навіть у роки окупації, коли німці вигнали звідси цирк, відкривши під його куполом ковбасний цех. Більше того, покидаючи місто, вони замінували будівлю. Тож якби не пильне око прибиральниці, яка помітила вибухівку, в Харкові, можливо, і не відродилися б традиції «Старого цирку».

Останні ж тримаються не лише на майстерності вихователів цієї школи, а й на численних легендах, які оживають одразу, коли переступаєш старезний поріг. Кажуть, наприклад, що Грикке, можливо, і не збудував би арену на дорогий французький манер, якби не закохався до нестями у циркову артистку й не захотів подарувати їй персональну сцену. Реальних доказів романтичної щедрості купця ніхто не знайшов, але вона настільки гармонiює з аурою цієї будівлі, що нікому не спаде на думку піддавати її бодай найменшим сумнівам.

А ось і абсолютно реальна історія. «У касі нашого цирку у прямому значенні цього слова народився Костянтин Берман, — розповідає режисер-інспектор манежу Юрій Соболєв. — Його мама тут працювала касиром, а тато — капельдинером. Він з’явився на світ просто тут, ставши згодом відомим клоуном».