За прикладом «кремлівських старців»
Уряд запланував проведення референдуму 6 грудня після того, як президент Серж Сарґсян запропонував поправки до Конституції, стверджуючи, що зміни «зроблять співпрацю між різними гілками влади ефективнішою» і сприятимуть економічному розвитку та захисту прав людини. Незважаючи на те, що парламент Вірменії схвалив ініційовані президентом країни конституційні зміни, президентський проект викликав неоднозначну реакцію у вірменському суспільстві, а також в експертних і політичних колах. Документом розширюються повноваження прем’єра, який в умовах війни перебирає також функції верховного головнокомандувача. Президентові ж дістається роль певного арбітра, який забезпечує хід реалізації Конституції. При цьому його обирають не шляхом прямих виборів, а радою виборців iз числа депутатів.
Президент призначає прем’єра, представленого парламентською більшістю. А вищим органом виконавчої влади стає уряд, який розробляє та здійснює внутрішню і зовнішню політику, керує системою держуправління. При цьому якщо парламентські сили не зможуть домовитися щодо кандидатури глави уряду, парламент буде розпущений.
Опозиція заявила, що ці зміни покликані залишити Сарґсяна при владі й після завершення його терміну у 2018 році, коли він, за відомим прикладом Володимира Путіна, пересяде з президентського крісла у прем’єрське, але при цьому збереже за собою та ще й примножить теперішні президентські повноваження. У нової конституції чимало супротивників. На думку Амаяка Ованнісяна, одного з лідерів Фронту громадського порятунку «Нова Вірменія», який виступав проти реформи, влада фактично обмежує виборчі права громадян. «Президента обиратиме парламент, у якому стабільна більшість формується владою вже сьогодні — за два роки до чергових парламентських виборів», — заявив опозиціонер в інтерв’ю «Німецькій хвилі». Ованнісян не сумнівається, що його кістяк складе правляча нині Республіканська партія Вірменії. На його думку, «інститут прямих виборів глави держави і багатопартійна система, те, чого ми добилися після розвалу СРСР, долаючи спадщину тоталітарного режиму», залишаться в минулому. «Виходить, що за ініціативою президента ми рухаємося в бік відновлення радянського тоталітаризму», — обурюється політик.
Крім того, каже Ованнісян, у новому проекті конституції аналогом статті 6 радянської конституції про керівну і спрямовуючу роль Компартії як ядра політичної системи є 89-та стаття вірменського основного закону — метою виборів є формування стабільної більшості. «Якщо формування потрібної владі більшості не досягається, парламент розпускається і проводиться другий тур, щоб цього домогтися. Так і формується потрібна владі більшість», — роз’яснює він.
Вперед до застою
Проти нової конституції висловилися й обидва екс-президенти Вірменії. Левон Тер-Петросян назвав конституційний референдум «авантюрою, яка може завершитися непередбачуваними наслідками». На його думку, ні для кого не секрет, що метою «реформ» є подолання заборони на продовження терміну повноважень президента і відтворення правлячого режиму. Другий президент Вірменії Роберт Кочарян заявив у інтерв’ю «Німецькій хвилі», що вважає конституційні перетворення «серйозною помилкою», наслідки якої будуть вкрай небезпечними для майбутнього країни. «Проект Конституції містить у собі істотні ризики скочування до де-факто однопартійної системи, а значить — до політичної монополії й застою», — вважає Кочарян. На його думку, Конституцією закріплюється обов’язкова парламентська більшість за якоюсь однією партією і таким чином підмінюється суть парламентаризму.
Обговорення конституційних поправок у Вірменії тривало на тлі акцій протесту опозиції, цілодобових акцій громадянської непокори, закликів не тільки скасувати референдум, а й провести дострокові парламентські та президентські вибори. Лідери опозиції заявляють, що не підуть з вулиць, поки не досягнуть бажаного. Опозиційний Вірменський національний конгрес (ВНК) заявив, що не визнає попередніх результатів виборчої комісії. У столиці країни Єревані упродовж ночі на понеділок тривала акція протесту. Вчора мав також відбутися мітинг противників конституційної реформи, на якому вони оприлюднять результати свого підрахунку голосів.