Остання гастроль Арсенія Яценюка

«Камікадзе» і шантаж

Другий уряд Арсенія Яценюка, який прийшов на зміну «уряду камікадзе» (хоча варто відзначити, що практично жоден із його членів, на відміну від справжніх камікадзе, не тільки не постраждав, а й закріпився в політиці — чи то в парламенті, чи то в партійних структурах), отримав багатообіцяючу назву «реформаторів». Для підсилення до нього були запрошені іноземні «легіонери», як символ професійності та некорумпованості — посаду міністра фінансів обійняла американка українського походження Наталя Яресько, міністра економіки — литовець Айварас Абромавічус, а відповідальним за охорону здоров’я став грузин Олександр Квіташвілі.

Утім і це не допомогло. За цей рік рейтинг Яценюка впав до рекордно низької позначки — приблизно в 1%. Уряд так і не реалізував обіцяні реформи, натомість рівень життя в Україні упав, тарифи зросли, а країна живе лише на кредити МВФ. Єдиною з більш-менш помітних реформ за цей рік стало перетворення міліції на Національну поліцію — за цей проект відповідала теж грузинка Ека Згуладзе.

Тож очевидно, що час розплати настав і потрібно щось змінювати. Однак Арсеній Петрович, схоже, не проти зробити третю спробу очолити уряд. Для цього в його рукаві є козирна карта — найбільша парламентська фракція «Народного фронту», яка входить до парламентської коаліції. «УМ» уже писала про те, що кожного разу, коли над Яценюком нависав дамоклів меч відставки, він погрожував, що слідом за ним депутати вийдуть із коаліції, а Президентовi Петру Порошенку доведеться оголошувати дострокові вибори, на яких до парламенту зайдуть лояльні до Росії сили.

Але блефувати довго також неможливо. Експерти зазначають, що в «Народному фронті» зріє розкол, і ще не факт, що в разі відставки Яценюка всі побіжать за ним із коаліції. Адже в разі дострокових парламентських виборів лише одиниці мають шанс повернутися до зали Верховної Ради. «Народний фронт» настільки впав у рейтингу і здрібнів, що вони навіть на місцеві вибори не змогли піти. Тому, якщо коаліція прийме тверде рішення про відставку Яценюка, навряд чи вся фракція піде за ним на дострокові вибори. Буде просто новий формат більшості: або коаліція всередині тих, хто є, або «ширка», або частково нинішня більшість, плюс фракції, які не є Опозиційним блоком. Тут можливі щонайменше три варіанти нової коаліції», — переконаний експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.

Саакашвілі — старт на Прем’єра?

Якщо ще донедавна питання відставки Арсенія Яценюка з посади Прем’єра було досить дискутивним, то після недільного сенсаційного виступу очільника Одещини Михаїла Саакашвілі на «Антикорупційному форумі Одеси» загострилося вкрай. Напередодні він пообіцяв озвучити імена головних корупціонерів країни, а на самому форумі показав презентацію корупційних схем за участю олігархів, а також народного депутата від «Народного фронту» Миколи Мартиненка, політика і підприємця Давида Жванії, голови «Енергоатому» Юрія Недашковського та гендиректора Східного гірничозбагачувального комбінату Олександра Сорокіна. При цьому всі схеми вели до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Серед озвучених втрат держбюджету — $2,2 млрд. від занижених тарифів на вантажні перевезення «Укрзалізниці», на чому має вигоду Рінат Ахметов. Ще $ 2,5 млрд. становить борг Коломойського перед державою по «Приватбанку» та «Укрнафті». Близько 700 млн. — схеми Мартиненка (ОПЗ,ОГХК, «Енергоатом», СхідГЗК). До цього додається 250 млн. доларів втрат від реалізації контрафактного бензину, втрати від корупції в «Центренерго», «Укргiдро», «Укренерго», які оцінюються в $200 млн, 500$ від корупційних схем на ЗТМК, «Сумихімпромі». Загалом усе набігає на кругленьку суму в більш як 5 млрд. доларів. «Хто має за це нести відповідальність?» — ефектно запитав у залу Саакашвілі, а в цей час на екрані, де презентувалися схеми, з’явився портрет Арсенія Яценюка. Зал зустрів ці слова аплодисментами.

Публічне протистояння Саакашвілі та Яценюка — явище не нове в українській політиці. Ще у вересні очільник Одещини звинуватив Прем’єра в блокуванні роботи Одеської митниці, а в листопаді розкритикував корупційні схеми на Одеському припортовому заводі. Після цих голосних заяв у суспільстві поширилася ідея замінити Арсенія на Міхо на чолі українського уряду — електронна петиція до Президента з такою пропозицією одна з перших набрала необхідні 25 тисяч голосів. Щоправда, тоді Саакашвілі заявив, що не претендує на прем’єрське крісло. Але це було тоді.

Тепер же, на думку політичного оглядача Сергія Руденка, амбіції екс-президента Грузії зміцніли. «Саакашвілі зробив заявку на прем’єрство. Треба розуміти: така заявка буде належним чином оцінена Порошенком. Ба більше — навряд чи без погодження із Петром Олексійовичем голова Одеської ОДА малював би ці схеми. Бо дуже вони вже правильні і політкоректні щодо потоків, які контролює ПОП і його оточення», — написав він на своїй сторінці у «Фейсбуці». І справді: розвінчуючи корупційні схеми, Саакашвілі жодним словом не обмовився про людей із близького оточення Порошенка, імена яких часто спливають у корупційних підозрах — ні глава АП Борис Ложкін, ні перший заступник голови фракції БПП Олексій Кононенко, ні російських олігарх Костянтин Григоришин в одеських звітах не фігурували.

Сергій Руденко припускає, що Президент налаштований на відставку Арсенія Яценюка і може зробити ставку на Саакашвілі. Більше того — останній може претендувати не лише на пост Прем’єра, а й на активнішу роль в українській політиці. «Саакашвілі готується очолити не лише уряд, а й нову політичну силу. Звісно ж, під патронатом Порошенка. Щось на зразок «Антикорупційного фронту». Можливі учасники — Віктор Чумак, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Саша Боровик, Давид Сакварелідзе. Той же БПП — лише у профіль», — зазначає Руденко.

Ось приїде Байден, Байден нас розсудить?

Цікаво, що всі ці голосні заяви збіглися у часі з візитом в Україну віце-президента США Джо Байдена. Саме до цього візиту, на думку директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук, і Порошенко, і Яценюк постаралися максимально «підчистити стайні». «Чого варте розрулення ситуації зі Спеціальною антикорупційною прокуратурою, відстрочкою візиту Фірташа і складанням мандата Мартиненком», — зазначає вона у своєму блозі на сайті «Главком».

Як повідомив «Голос Америки», посилаючись на свої джерела в Білому домі, головною темою розмов американського гостя з українськими політиками стане питання боротьби з системною корупцією та реальної реформи прокуратури. Америка очікує від України реальних реформ, а не їх імітації. Ще в липні цього року на Бізнес-форумі Україна—США у Вашингтоні Байден прямим текстом закликав Яценюка зібратись і почати саджати корупціонерів у тюрми (put people in jail), попередивши, що «наступні кілька місяців будуть визначальними». Натомість українська влада намагається не стільки зробити реформи, скільки зберегти усі схеми. «Якщо США під своєю підтримкою мали на увазі допомогти зробити реформи і не дати при цьому красти, то окремі доблесні представники української влади явно уявляли її по-іншому: щоб Штати допомагали реформи робити і не заважали при цьому красти. Бо, мовляв, робити реформи і нічого з цього не мати — можуть і лохи, а от робити реформи і ще й на цьому заробляти — це вже вищий пілотаж», — зазначає Гетьманчук.

Очевидно, що питання майбутнього українського уряду теж буде порушуватися під час розмов із Джо Байденом. І його позиція може бути якщо не визначальною, то суттєвою, адже від цього залежатиме і міжнародний імідж України, і подальша фінансова підтримка. І що тут переважить: бажання стабільності чи прагнення змін, передбачити важко. Очевидно, цей месидж Джо Байден озвучить сьогодні під час виступу у Верховній Раді перед депутатами, які і прийматимуть наприкінці тижня звіт уряду. Експерт Громадського люстраційного комітету Карл Волох припускає, що Байден може закликати не чіпати уряд і дати йому ще один шанс. «Йому потрібні люди, з якими він міг би системно працювати. А розвал коаліції і дострокові вибори — це біда і для України, і для співпраці з США», — зазначив він у коментарі «УМ». З іншого боку, ні цей уряд, ні правоохоронні структури так і не показали вагомого результату у боротьбі з корупцією, тож може дійти і до дипломатичних ультиматумів. «В оточенні віце-президента США Байдена дуже добре знають прізвища Мартиненка і Кононенка, а згадка про Шокіна викликає відчай. Деколи відповідальні особи американського уряду краще проінформовані про угоди українських корупціонерів, ніж ми в парламенті», — зазначив журналіст і народний депутат Сергій Лещенко.

Косметичний ремонт чи повне перезавантаження?

Очевидно, що доля уряду вирішуватиметься після анонсованого Яценюком звіту міністрів, який заявив, що «з понеділка кожен день о 12-й годині дня тут, у Кабінеті Міністрів України, міністри уряду будуть звітувати про ту роботу, яка була проведена, про виконання програми дій уряду, про те, що виконано в коаліційній угоді і про те, що необхідно зробити в 2016 році». І — після підсумкового звіту самого Прем’єр-міністра в парламенті 11 грудня. Виступ Саакашвілі на Антикорупційному форумі не випадково стався саме напередодні звіту — в БПП уже закликали Кабмін відповісти на звинувачення в корупції, а голова Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник заявив, що озвучена інформація буде розглянута на нараді в НАБУ і може стати підставою для порушення кримінальних справ проти її фігурантів.

Щоправда, досі подібні гучні заяви і злив компромату сприймалися як обмін репліками під час зважування боксерів: збоку це виглядає грізно, але результати бою визначаються іншими чинниками. Не виключено, що й цього разу доля уряду залежатиме не стільки від реальних результатів його роботи, скільки від кулуарних політичних домовленостей. Що, власне, ми й спостерігаємо останні чотири місяці, коли постійно анонсуються ротації в уряді, а до справи так і не доходить. «Остання гучна відставка міністра екології Ігоря Шевченка була спонтанною. А коли з серпня їх почали анонсувати, то ці відставки припинилися, бо почалися політичні торги і сторони ніяк не можуть дійти згоди», — констатує Олександр Солонтай.

Утiм цього разу змін в уряді таки не уникнути. Буде це повне перезавантаження чи «косметичний ремонт», зараз передбачити важко. Швидше за все, навіть якщо Арсенію Петровичу депутати висловлять свою недовіру, реальні перестановки стануться не раніше кінця січня. З одного боку, доки не затверджено бюджет на наступний рік, відправляти у відставку відповідальних за це міністрів недоцільно. Та й із залишками цьогорічного бюджету простіше розібратися за існуючими схемами. З іншого — і депутати, і міністри — теж люди, тому на новорічні свята будуть налаштовані, швидше, на відпочинок, а не на боротьбу. «Проблеми в тому, що уряд буде повністю обезголовлений, немає. За законом, якщо уряд іде у відставку, то він усе одно продовжує працювати доти, доки не буде сформовано новий уряд. Таким т.в.о. може бути як сам Арсеній Яценюк, так і хтось із віце-прем’єрів. Якщо ж Яценюк таки піде ва-банк і розвалить коаліцію, то в цьому ж уряді сформується нова коаліція, яка розділить посади, і Прем’єра в тому числі», — говорить Олександр Солонтай.

Боротьба за міністерські крісла може стати новим каталізатором центробіжних сил у коаліції, запущених іще наприкінці серпня. Практично всі експерти припускають неминучість дострокових виборів: спочатку — парламентських, а потім — президентських. Чи візьмуться в цьому випадку політичні сили за реальні інтереси людей, чи все знову потоне в маніпуляціях та міжпартійних інтригах — покаже час.