Космічна банда

Астрономам вдалося вперше побачити космічний «злочин», який здійснила супермасивна «чорна діра», просто розірвавши зірку, повідомляє газета «Вашингтон пост». Вчені зареєстрували момент поглинання зірки «чорною дірою», яка віддалена від Землі на 300 млн. світлових років. Доказом «злочину» став слід плазми, який належав зірці. Плазма, з якої складаються зірки, буквально «лопнула», коли сила тяжіння «чорної діри» розпочала поглинати далеке сонце у Всесвіті. Як пояснюють вчені з американського Університету Джона Хопкінса, які здійснили це відкриття, привид розігрітої матерії встигли вихопити телескопи. Дослідники стежили за цим процесом місяцями.

І раніше вченим доводилося бачити подібні сліди, але лише тепер стало зрозумілим, чим вони є. Супермасивними називають «чорні діри», які, як вже вказує їхня назва, мають гігантську масу, яка виміряється мільйонами і мільярдами мас Сонця (таку одиницю науковці використовують для окреслення маси небесних тіл). Науковці припускають, що супермасивна «чорна діра» знаходиться в центрі кожної галактики.

Феномен «чорних дір» залишається і містичним, і загадковим. За теперішнім розумінням вчених НАСА, коли зірка наближається до «чорної діри» занадто близько, то надпотужні приливні сили «діри» просто роздирають її плазму на частини і всмоктують всередину. Сліди плазми є «останнім зойком жертви». Вони залишаються на міcці «злочину» впродовж кількох років. «Такі випадки трапляються дуже рідко. Це вперше, коли ми спостерігаємо за процесом руйнації зірки з самого початку і будемо стежити за ним ще впродовж кількох місяців», — заявив дослідник Університету Джона Хопкінса.

Першими побачили фінальний акт загибелі іншої зірки вчені університету штату Огайо минулого року завдяки оптичному телескопу. Після цього спільно з дослідниками англійського Оксфордського університету вони розпочали використовувати різні типи телескопів для збирання із Всесвіту оптичних, радіо- та рентгенівських сигналів. Науковці сподіваються, що вдасться побачити більше «чорних дір» у процесі поглинання зірок, що допоможе краще встановити точні механізми цього явища. Людству ще належить дізнатися дуже багато про «чорні діри» в космосі. За існуючими на цей час уявленнями, це місця у Всесвіті, де сила гравітації є настільки гігантською, що навіть світло не може подолати її. Гравітація надзвичайно потужна тому, що матерія стиснута у невеличкий шматочок простору. Таке трапляється, наприклад, тоді, коли зірка гине. Оскільки світло поглинається «чорною дірою» і не може вийти з неї, люди не можуть бачити її. «Діри» невидимі. Космічні телескопи зі спеціальними інструментами допомагають знайти «чорні діри». Ці інструменти також не бачать «чорну діру», але реєструють зміни у поведінці видимих зірок, які наближаються до «діри».

Не мають вчені поки що й точної відповіді на запитання наскільки великими є «чорні діри»? Науковці припускають, що найменші з них такі ж крихітні, як лише один відомий нам атом. Але цей атом має масу велетенської гори...